З 28 березня 2017 року населення країни, в тому числі і завдяки прискіпливій увазі засобів масової інформації, дізналося про чергові новації щодо плати за газ, які були запроваджені регулятором – Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Цього разу новації НКРЕКП досить болюче зачепили кожного українця, оскільки, не встигши оговтатись від минулорічного «останнього» збільшення цін на газ, українців знову намагаються примусити сплачувати незрозуміло за що.
За що платимо та з якого дива?
З 01 квітня 2017 року нам пропонують сплачувати вартість газу двома платежами: один платіж за безпосередньо спожитий газ в його фізичних об’ємах (метри кубічні), а інший платіж, що є нововведенням, – тариф на послуги по розподілу природного газу, тобто витрати на його транспортування облгазами кінцевому споживачеві, або ж щомісячний фіксований платіж («абонплату») за користування розподільчими мережами. Обидва платежі (за спожитий газ та абонплата) йтимуть одному й тому ж постачальнику.
Найцікавіше, що сплата абонплати абсолютно не залежить від обсягів спожитого газу, а залежить лише від пропускної можливості облікового засобу (лічильника) газу, встановленого у споживача. Тобто, за логікою НКРЕКП, постачання газу у нас прирівняли до дротової мережі радіомовлення: є радіоточка – плати абонплату, а от вмикаєш ти радіо чи ні, це вже твої особисті справи. При цьому регулятор забув, що, відмовившись від радіоточки, ви завжди можете ввімкнути інший приймач та послухати інші радіостанції на різних частотах, яких на даний час вдосталь на будь-який смак, а от відмовитись від газопостачання «трішки» складніше, оскільки альтернативою такому відключенню є електричні пристрої, або ж самий економний варіант – багаття на подвір’ї.
Як завжди, в обґрунтування прийнятого рішення регулятор посилається на «європейську практику», забуваючи при цьому вказати, що із цієї практики він бере лише те, що вигідно аж ніяк не звичайному пересічному громадянину.
По-перше. Запропонована НКРЕКП схема оплати дійсно існує в деяких країнах ЄС. Ця схема називається «сapacity charge» – фіксований тариф за пропускною можливістю засобу обліку. Але, згідно досліджень, проведених міжнародною консалтинговою компанією АФ Меркадос ЕМІ на замовлення Єврокомісії, з 21 країни ЄС, де проводилось дослідження, тариф на розподіл газу («сapacity charge») використовується лише в чотирьох країнах (!!!!).
По-друге. Слід розуміти, що в наших реаліях, облгази є монополістами у сфері надання послуг постачання природного газу, тобто, побутовий споживач не має жодної можливості обирати постачальника такої послуги. Водночас, в країнах Європейського союзу такий ринок є різноманітним та конкурентним, про що наш регулятор постійно забуває.
Так, НКРЕКП не даремно посилається на «європейську практику», оскільки розподіл плати за газ є одним із зобов’язань України по зміні вітчизнаного законодавства в рамках так званого Третього енергопакета. Але НКРЕКП знову чомусь забуває про те, що реалізація зобов’язання по розподілу ціни на газ повинна відбуватись після того, як українці набудуть можливості вільно обирати постачальника газу.
Таким чином, прикриваючись «європейською практикою», НКРЕКП приховує від споживачів нюанси цієї практики, які нічого спільного із рішеннями регулятора не мають. Складається враження, що посадовці всіх рівнів у нашій державі, десь на рівні підсвідомості закарбували собі, що вираз «європейська практика/досвід» є аксіомою, яка повинна сприйматись суспільством без зайвих запитань, а також чарівним заклинанням, яке звільняє від подальшого пояснення та обґрунтування своїх дій.
Кому вигідно?
Згідно із підрахунками, які вже встигли зробити аналітики, річний обсяг гарантованих та безумовних платежів по «абонплаті за газ» від споживачів може скласти близько 20 млрд. грн.
За даними сайту censor.net.ua найбільшим власником операторів ГРС є “Регіональна газова компанія” (РГК) олігарха Дмитра Фірташа (http://biz.censor.net.ua/r3023502). В цілому, структура власників газорозподільчої системи, за даними censor.net.ua, виглядає наступним чином:
Тож, мабуть, не потрібно бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, хто матиме зиск від новаторських та безумовно європейських рішень НКРЕКП.
Що далі?
Ще не встигли стихнути перші «радісні» відгуки населення щодо рішення НКРЕКП, як вже наступного дня Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про неприпустимість такого рішення та про необхідність його призупинення. Цікавим є також той факт, що регулятор не підпорядковується а ні Верховній Раді, а ні прем`єру, а звітує лише перед президентом. Але Порошенко зробив вигляд, ніби вперше чує про такого роду грабунок. Виходить, президент не знає які рішення приймає регулятор? Сумнівно, просто рішення непопулярне. Мабуть, прислухавшись до «авторитетної» думки вищих посадовців держави 4 квітня 2017 року, НКРЕКП заявила про намір зупинити своє рішення щодо запровадження абонплати на газопостачання. Це питання НКРЕКП обіцяє розглянути на своєму засіданні 10 квітня 2017 року.
Однак, приймаючи до уваги досвід втілення державою всіляких новацій, які стосуються вилучення коштів з наших кишень, все ж таки потрібно готуватись до того, що «абонплата за газ» рано чи пізно буде запроваджена в тому чи іншому вигляді.
