Задля туристичної привабливості Закарпаття потрібно вживати більше дієвих заходів щодо прохачів милостині
Ужгород днями фестивалив. У місті було багато гостей, у тому числі – з інших областей.
До редакції закарпатської газети «НЕДІЛЯ» навідалися і колеги зі столиці.
Під час фестивалю кілька груп ромів прямо атакували заїжджих. При цьому вони точно визначали, хто місцевий, а хто – ні. Підходили переважно до туристів. Та й не просто просили гроші, а мало не вимагали.
Поліція кілька разів робила спроби відвести їх, але вони знову і знову поверталися.
Можливо, діяти потрібно було більш суворо, бо саме жебраки зіпсували в киян загальне позитивне враження від Ужгорода. Вони боялися ромів-прохачів, ховалися від них, просили їх відійти, але слова на тих не діяли зовсім.
араз Україна активно обговорює спалення табору в Києві. Між потерпілими були й закарпатці. Так, зроблено вкрай негуманний вчинок, адже просто неба без грошей та одягу опинилися матері з малими дітьми. Це – страшно. Але, скоріш за все, роми допекли киянам, якщо вони наважилися на такі радикальні заходи.
Про те, що смагляві жіночки із Закарпаття чіпляються до людей і поводяться неадекватно, неодноразово надходили тривожні сигнали і з інших обласних центрів.
«Одна ромська молодиця наполегливо просила грошей у монахині. А коли та не захотіла дати, вона почала її ображати, а потім руками залізла до неї в торбу, вийняла звідти 200 гривень, забрала і пішла далі. Ці люди не бояться ні поліції, ні Бога», – написала в соцмережі Богдана Мазур зі Львова.
Дивує також поведінка деяких ромських дітей, які зовсім нехтують якоюсь мораллю.
«Серед білого дня у центрі міста біля пам’ятника сиділи двоє малих чорнявих хлопчаків і на очах в усіх людей займались онанізмом. Люди проходили повз них, всім було байдуже. Там же стільки батьків з дітьми гуляють. Я просила в хлопців, щоб ті їх прогнали, але ніхто не хотів допомогти. Тоді подзвонила у поліцію, але циганчата, напевно, почули, вдягнули свої штанці і втекли. Правоохоронці їх не знайшли. Я написала начальнику ГО Нацполіції Олександру Богомолу, а він відписав, що в таких випадках потрібно звертатись на «102». Я дуже шкодую, що не сфотографувала тих малих, але такі фото, напевно, і виставити не етично», – розповіла Олена з Тернополя.
В Ужгороді малим ромам не складає труднощів піти в туалет просто неба на газонах, вони не звертають увагу на те, що на них дивляться інші. Також нерідко вони нюхають клей і стають агресивними. Від них можна почути нецензурну лайку у людних місцях.
«Я працюю продавцем у супермаркеті. До мене підійшла на касу ромка, років 13. Узяла йогурт. Грошей не мала. Казала, щоб я їй подарувала і сама за неї заплатила. Я покликала охорону і вона почала мені погрожувати, що нашле на мене таке прокляття, що я здохну за кілька днів. Чути таке дуже неприємно», – розповіла ужгородка Аліса.
А восени минулого року в Ужгороді біля залізничного вокзалу кілька молодих ромів хотіли зґвалтувати туристку з Запоріжжя. При цьому вони погрожували, що вивезуть її в ліс і вона їм нічого не зробить.
Нерідко гостей роми і обкрадають. Найчастіше їхніми жертвами стають молоді дівчата та пенсіонери.
Але й це ще не все. Торік у Великому Березному група ромів побила поліцейського. Усе почалося з того, що місцевий мешканець поскаржився на те, що в нього поцупили сумку з продуктами. Правоохоронці виїхали на місце події, а саме – до крамниці, де й усе відбувалося. Але там почалася сутичка, внаслідок якої одного з них так побили, що його довелося госпіталізувати.
Подібний випадок трапився у минулому році і на Виноградівщині. Тоді мешканка села Чорнотисово повідомила правоохоронців, що роми вкрали в неї качок. Поліцейські намагалися взяти пояснення від підозрюваного, але зіткнулися з агресивно налаштованим натовпом. Одного з поліцейських добряче відлупцювали.
Видно, саме через такі випадки правоохоронці намагаються якомога рідше мати з ними справу.
Звісно, так чинять не всі цигани. Ті, хто має роботу, поводяться нормально, інші до них ставляться з повагою, не бояться. Проте невелика група осіб псує не лише репутацію самих ромів у очах всієї України, але й нашої області також.
Адже ті, хто під час фестивалю «тероризував» туристів, були не просто нав’язливими, але й брудними, немитими, від них йшов неприємний запах. Звісно, така поведінка не може подобатись іншим.
Однак питання вирішити можна. Просто потрібно вживати більш рішучих заходів і хоча б під час багатолюдних заходів вивозити прохачів за межі міста. Це ж стосується і тих «гастролерів» із інших куточків Закарпаття, які окупували пішохідний міст. Для цього їх не потрібно ні бити, ні ображати, лише тимчасово ізолювати від тих, хто приходить просто відпочити і не хоче псувати настрій, вислуховуючи на свою адресу довжелезні прокльони. Адже милостиня – справа добровільна. Хоче людина – подасть її, а не хоче – ні. І хоч теоретично заборонити жебракувати неможливо, але фактично відучити від нього заняття можна.
В Ужгороді ромів ніхто не ображає, вони не зазнають дискримінації, як в інших областях, їхні поселення ніхто не знищує, перед ними відчинено всі двері… адже наше населення мирне і толерантне, їм навіть мерія збирається звести цілий квартал, із ними працюють волонтери, навчаючи їх грамоти, адаптації до життя, надаючи їм правову, медичну та матеріальну допомогу. Але вони, у свою чергу, так само повинні поважати інших і з повагою ставитись до тих цінностей, яких дотримуються в тому суспільстві, у якому вони проживають.
Іван ДУХНОВИЧ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
