Лідер партії «Рідна країна» Микола Томенко на свої сторінці у Facebook повідомив, що перші кроки по оновленню Шевченківської світлиці вже зроблені. До заповідника привезли необхідну кількість очерету особливого сорту.
Нагадаємо, що під час презентації міста Каневав рамках Всеукраїнської акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» Микола Томенко повідомив про підготовку до реставраційних робіт Тарасової світлиці і наголосив на тому, що необхідно зберегти максимальну ідентичність. Саме тому було вирішено використати очерет, який потребує особливої обробки та підготовки протягом певного часу.
«Є в нашої команди «Рідної країни» така традиція — виконувати свої обіцянки. От і у справі оновлення і перекриття першого народного музею — Шевченкової світлиці у Каневі ми виконуємо свій український і громадянський обов’язок: допомагаємо у придбанні очерету та організації робіт для перекриття хати.
Щира подяка наших друзям, хто відгукнувся і став поруч у цій благодійній та благородній справі:
— директору Національного заповідника «Переяслав» Олексію Лукашевичу;
— очільнику Черкаського Інституту пожежної безпеки Олександру Тищенку і його курсантам.
Подяка міському голові Канева Ігорю Ренькасу за допомогу у залученні техніки і директору Шевченківського національного заповідника Мар’яну Піняку та колективу за активну участь у вантажних й підготовчих роботах.
П.С. Між іншим, побачив у Каневі та районі багато біг-морд »курячих» депутатів і партій.
Моя дружня порада: замість своїх біг-морд вкладайте кошти в Шевченківські проекти Канівщини і Звенигородщини! І буде вам за це щира подяка, а не зневага від місцевої громади»
Хата на народні кошти була збудована на Тарасовій горі у 1884 році одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, коли 1 серпня на ній був встановлений чавунний пам`ятник-хрест, виготовлений на заводі Термена в м. Києві.
Стояла вона поблизу могили поета. В одній її половині жив Іван Олексійович Ядловський (1846 – 1933 рр.), котрий півстоліття вірно охороняв Шевченкову могилу. Після смерті був похований на території заповідника.
В другій половині – викладач Канівського докласового училища Василь Степанович Гнилосиров (1836 – 1900 рр.), разом з членами Київської Старої Громади створив так звану Тарасову світлицю, перший народний музей поета. Спершу він був дуже скромний і мав лише декілька експонатів. Згодом люди заквітчали його рушниками, плахтами, квітами, вінками.
У 1888 році відомий художник І.Ю. Рєпін на замовлення старогромадівців для Тарасової світлиці виконав портрет Тараса Шевченка. Цього ж року канівський нотаріус Захарій Краковецький зі своєю родиною дарує сюди ікону Нерукотворного Спаса з дарчим написом.
У 1897 році у першому народному музеї Кобзаря з`являється Книга вражень для відвідувачів. Її появі ми завдячуємо В.С. Гнилосирову. Спершу він сам робив записи про поетових шанувальників, які приходили до його могили. А потім вирішив замовити спеціальну Книгу, до якої відвідувачі могли б робити записи самі. У 1893 році така Книга була виготовлена, та, на жаль, з`явилася вона в Тарасовій світлиці лише через 4 роки. Покласти її раніше не дозволяла місцева влада.
