Останнім часом стало модним у політичних дискусіях використовувати як аксіому аргументи “європейськості”.
“Коаліція лише для кадрових призначень” – це по-європейськи, – переконує депутат, ще вчора молодий фанат Януковича і Путіна;
“Ліс-кругляк треба продавати за кордон”, – твердять чиновники, які ще вчора працювали лобістами міжнародних корпорацій, бо ми європейці”;
Ще більше зло ідеології “Єврокомунізму” в декларативному виконанні зобов`язань “для галочки”. Так сталося і з розрекламованим “сотруванням сміття з 1 січня 2018 року”. Цю норму Закону ухвалили на виконання Директив ЄС про поводженням із сміттям.
Чи з`явилися, для прикладу, в Києві обладнані місця для картону, пластмаси чи скла?
Чи обладнані на полігонах спеціальні місця для знешкодження чи бодай зберігання небезпечного сміття?
Чи появився хоча б ОДИН КОМПЛЕКСНИЙ СМІТТЄСПАЛЮВАЛЬНИЙ ЗАВОД З ЕКОСТАНДАРТАМИ?
Чи ухвалено Закони як б визначали правові, організаційні та фінансові принципи та інструменти поводження з відходами?
ВІДПОВІДЬ НА ВСІ ЗАПИТАННЯ ЗРОЗУМІЛА – НІ!
Oтож, перед тим, як звітувати про “чергову європейську рехформу” необхідно до неї підготуватися належним чином, зреалізувати у рамках пілотних проектів, а потім робити обов`язковою для всіх. Нині ж штампування Законів для євроінтегрування і тотaльнe їх не виконання – це зло і злочин одночасно!
Томувартонинішнючиновницькуідеологію “єврокомунізму“нарештізмінитина ” єврореалізм” та “україноцентризм“!