5 грудня вшановується пам’ять святого Прокопа. На цей день в народі існувало багато приказок, і пов’язані вони були зі становленням санного шляху: «Прокіп по снігу ступає – дорогу копає», «Прийшов Прокіп – розрив замет», «Прокіп дорогу прокопає, а Катерина (7 грудня) закатає». В цей день заглядали у пташині гнізда: якщо в них багато пуху, сухої трави і соломи, – пернаті відчувають холодну зиму.
За церковним календарем 5 грудня відзначається Післясвято Введення та вшановують апостолів Филимона і Архипа. Рівноапостольну мученицю Апфію, благовірного князя Михайла Тверського, благовірного Ярополка – у святому Хрещенні Петра, мучеників Кикилію, Валер’яна, Тивуртія і Максима, мученика Прокопія.
Іменинники 5 грудня:
Валер’ян, Максим, Архип, Михайло, Петро.
5 грудня народились:
1878 – Олександр Олесь (Кандиба Олександр Іванович) – український поет, драматург. Автор збірок «З журбою радість обнялась», «Будь мечем моїм…», «Княжа Україна», «Поезії» та ін.
1904 – Михайло Дерегус – український графік і живописець. Автор картин «Тарас Бульба на чолі війська», «Тарас слухає кобзаря», «Дума про козака-бандуриста», «Маруся Богуславка», «Козака несуть», «Народження пісні» та ін.
1931 – Григір Тютюнник – український письменник, перекладач, редактор. Автор оповідань, новел («Три зозулі з поклоном»), повістей «Вогник далеко в степу», «Климко», «Син приїхав…» та ін., творів для дітей («Степова казка», «Лісова сторожка» та ін.).
Події 5 грудня:
1918 – Проголошено Руську Народну Республіку Лемків.
1919 – Під тиском ворожих армій головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра виїхав з України в Польщу.
1971 – У Буенос-Айресі (Аргентина) відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку.
1989 — у Києві відбувся перший фестиваль «Музичні прем’єри сезону». З того часу вони проводяться щороку.
2001 – Розпочався перший Всеукраїнський перепис населення.
5 грудня відзначають:
- День працівників статистики
- Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (Всесвітній день волонтерів)
Чи знаєте ви, що:
Своє друге ім’я – Олесь – Олександр Кандиба отримав від майбутньої дружини. Влітку 1906 року Олесь разом із студенткою Бестужівських курсів Петербурга Вірою Свадковською мандрував Кримом. Ця приємна подорож сприяла фізичному й моральному оздоровленню. Саме тут поет уклав свою першу книгу «З журбою радість обнялась». І саме в Криму Віра Свадковська почала називати Олександра ніжно й ласкаво – Олесь, давши життя його літературному псевдоніму. Тоді ж поет писав:
Те ім’я, що мені дала Ти
У дні, осяяні Тобою,
У сні, і вільне, і крилате
Літа і в’ється наді мною.
Його прийму я в свою душу,
Зіллю з своєю кров’ю.
На початку 1907 року, уже після виходу збірки, в одному з листів він звертається до дружини: «Чи ти думала, що наша книжка буде мати такий успіх, а ім’я, дане Тобою, зробиться символом кохання».
Як зазначав Микола Зеров: «Олесю не довелося завойовувати своєї поетичної слави. Вона сама прийшла до нього на другий день після виходу з друку першої книжки його поезій…»
