«Після Революції гідності в Україні у справі пошанування Тараса Шевченка змінилося те, що НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ!, – сказав М. Томенко. – У березні цього року вже вчетверте Україна відзначала день народження Великого українця, а у травні вже вчетверте пошановувала його повернення в Україну – БЕЗ очільників української держави».
«Тобто, досі жоден з них не побував ні на батьківщині, ні на місці поховання Тараса Шевченка», – зауважив Микола Томенко.
«Але найбільше обурює те, що в такий святий для кожного українця день, традиційна проща до Шевченка, якою ми сьогодні пройшли від Успенського собору до могили Т. Шевченка, завершується незбагненним для мене дійством: на Тарасовій горі представники різних політичних партій штовхаються і чубляться між собою, щоб просунути до могили Шевченка свої партійні прапори, а другий ешелон чиновників і депутатів, які зазвичай нічого не зробили ні для памʼяті Шевченка, ні для популяризації його творчості, борються за те, щоб, стоячи на його могилі, проголосити черговий банальний політичний спіч…», – зауважив М. Томенко.
«Тож, може, доживемо до того часу, коли на Чернечій горі біля могили Тараса Шевченка не будуть розгортати партійні прапори і проводити політичні мітинги та концерти?», – сказав він. На його думку, у цьому місці мусять говорити священики і сам Шевченко.
«Тут можна зрозуміти звучання творів Шевченка, що мають світоглядне значення для українців, і можна зрозуміти молитву. Решту, особливо те, що повʼязане з політикою, зрозуміти не можна», – підсумував Микола Томенко.
