У США люблять українців, бо ми трудолюбиві, готові працювати наднормово
Яким є життя а Америці? Чи легко там нашим землякам даються гроші? Чи справді все так безхмарно, як дехто собі думає?
Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» познайомився з чоловіком, який майже 20 років живе у Сполучених Штатах і працює далекобійником. Вадим розповів, що їздив туди на заробітки, а зараз приїхав додому провідати рідних, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Його розповідь вразила не лише тим, якою нелегкою працею він заробляє на хліб щоденний, але й тим, як змінилося за цей час ставлення родини, яка залишилася тут, у Перечинському районі, до нього.
«Я для дружини та доньки став чужим. Спілкуємося останнім часом не дуже часто. Мене вони не чекають, але радіють грошам, які надсилаю. Вдома був усього кілька разів. Побудував у рідному селі будинок, сім’я має усе необхідне, – каже він. – Але у стосунках відчувається холод. Та й я вже відвик від них також. Їду, наче просто до знайомих людей».
У США Вадим виїхав через те, що захворіла мати, потрібні були гроші на лікування. Поки не знав мови, працював будівельником.
«Американці найняли темношкірих по 12 доларів на годину. А вони ліниві. Працювати не люблять. Чекають лише від держави на допомогу і всіляко намагаються схитрувати, аби не напружуватись. Тож вони найняли замісить себе працювати нас. Ми у поті чола зводили будиночки, а вони сиділи напроти в кафе і пили пиво. Платили нам по 5 доларів за годину, решту 7 забирали собі. Загалом, якщо знаєш мову, знайти роботу можна. Треба лише хотіти. Американці люблять українців, бо ми трудолюбиві, готові працювати наднормово і ми справді проводимо на роботі 12-14 годин на добу».
За словами чоловіка, згодом він влаштувався в одну компанію водієм. Там зрозумів, що це йому подобається, здав іспит на право водіння великогабаритними автомобілями і влаштувався далекобійником.
«На місяць чистими я отримую 5 тисяч доларів. Дехто заробляє менше, скажімо 3, а дехто й більше, наприклад – 12. За рік у середньому можна отримати 30 тисяч доларів. Це нормально. Податки – 30 відсотків від зарплатні. Якщо їх не сплатиш – одразу отримуєш солідний штраф. Одного разу мене оштрафували на 6500 доларів за несвоєчасний розрахунок. Загалом у Штатах є різні види добровільно-примусового страхування, наприклад, медичне. І сплата є обов’язковою. Сама ж робота хоч і цікава, але важка. Я не просто сиджу за кермом і слухаю музику. Коли привезу вантаж, допомагаю його розвантажувати. Долаю часом дуже великі відстані, втомлююся. США – гігантська країна. Сплю часто в машині. Винаймати готель дорого. Загалом житло тут дуже дороге. Своє не спромігся купити досі, квартиру винаймаю. Плачу по 400 доларів на місяць. Це на околиці, за містом, у центральній частині, вартість оренди житла зростає до 600-700 доларів. Загалом для мене оренда будинків була справжнім відкриттям: все у них дуже чисто і акуратно, скрізь нові меблі, килими і квіти. У США не паряться, як на Закарпатті, питанням покупки чи будівництва будинків, ніхто не поспішає прив’язувати себе до власних квадратах метрів. Найчастіше вважають за краще знімати будинок, а не купувати його».
Як запевнив закарпатець, жити місяць у США можна спокійнісінько за тисячу доларів. На придбання продуктів вистачає сотні на тиждень. Зазвичай американці харчуються напівфабрикатами, фастфудом, їдять у кафе, вдома тут готувати, як у нас, не прийнято. Можна купити готовий суп чи картоплю, розігріти у мікрохвильовій – і їсти. І хоч така їжа нездорова, цим не особливо переймаються.
«Продукти кожен намагається знайти якомога дешевше. Однак на розпродажі не поспішають. Там часто їжа неякісна. Продають за зниженими цінами тоді, коли закінчується термін придатності. Одяг тут взагалі дуже дешевий, і не тільки в звичайних магазинах, де майка за 3, а джинси за 5 доларів, але і в брендових. Часто є розпродажі, де куртку, яка, наприклад, коштувала 100 доларів, можна купити за 20. Якщо хочеш придбати щось класне – почекай місяць і бери за безцінь. Якість одягу і взуття дуже хороша», – наголосив Вадим.
Також він розповів, що громадським транспортом у США не дуже користуються. Вантажні поїзди довгі, вагонів близько 100. Дороги просто ідеальні, тож більшість людей пересуваються на власних автомобілях, водійські посвідчення діти отримують ще під час навчання у школах.
«Вартість автомобілів тут доступна, утримання – також. У США немає поняття «техогляд». Якщо машина заводиться і їде – то на ній можна їздити. А якщо розвалиться по дорозі – то це тільки проблеми водія. Проте потрібна обов’язкова страховка, я плачу за машину 40 доларів на рік. До речі, величина страховки залежить від твоєї водійської історії. Якщо ти часто порушував правила і потрапляв в ДТП – то заплатиш вже не 40 доларів, а 100. Також потрібно обов’язково заплатити за дороги – від 20 до 40 доларів на рік. Загалом за рік на машину потрібно викласти доларів 100, не рахуючи заправки, але бензин дуже дешевий. При цьому в Штатах немає ніяких автомобільних понтів. На «БМВ» ти приїхав чи на «мерсі» – яка різниця? Машина тут просто машина. Ні, ну якщо на роллс-ройсі ручної збірки – тоді тобі скажуть: «Вау!». А ось в будь-якому іншому випадку марка авто значення не має», – наголосив наш земляк.
Залишатись назавжди в Україні він наміру не має, бо там уже непогано обжився. Однак можливість повернення усе ж не виключає, каже, що за Карпатами там сумує найбільше.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
