Цими днями на Закарпатті побував відомий мандрівник і блогер з Естонії Арно Павел. В Україні естонець уперше був під час служби в армії, вдруге – у 2016 році і зараз – утретє.
71-річний відчайдух і екстемал мандрує країнами колишнього Радянського Союзу уже 5 років, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Каже, відколи вийшов на пенсію, стало сумно сидіти на одному місці, захотілося нових вражень та пригод. Для подорожей нашим бездоріжжям придбав собі навіть УАЗика, який уже став навіть брендовим.
На Закарпатті Арно був вперше. Він навмисне вибрав маршрут не в туристичні міста – Ужгород, Мукачево, Берегово, а в більш гірські райони, оскільки більше всього його цікавили Карпати. Із журналістом газети «Неділя Закарпатські новини» Арно Павел зустрівся в Хусті, куди приїхав із Міжгірщини разом із Марією Бойко зі Львова.
На Закарпатті і літали, і плавали, і сідлали двоколісних «коней».
Наше знайомство почалося з телефонного дзвінка Марії. Дівчина, яка працює в туристичній компанії у Львові розповіла, що зараз вона на Закарпатті… і не одна, а з дуже цікавим гостем.
«Із Арно ми познайомилися два роки тому, коли він долав дуже цікавий маршрут – 27 тисяч кілометрів Далеким Сходом. Тоді він заїхав на територію України, оглянув східні області, на дві доби зупинився в Києві, відвідав Чорнобиль. Саме там він почув, що є таке місто Львів, у якому варто побувати. Тож замість того, щоб повернутися в Естонію він завітав до Львова. Оскільки я працюю у туристичній фірмі, нам зателефонували з готелю, у якому він зупинився і я не змогла для нього знайти гіда. Тому довелося супроводжувати його самій. Так і почалася наша дружба. Так і почалася наша дружба. Загалом за результатами подорожей Арно пише книжки. Перша – «На УАЗику Росією» вже вийшла друком, а зараз він саме працює над другою – «На УАЗику Україною», – зізналася вона.
Отже, домовляємося про зустріч у центральній частині Хуста. Арно та Марію видно здалеку. Вони одягнені у сині футболки з написами «Arno&Uazik». А неподалік припарковано і сам легендарний автомобіль із наліпками та прапорами України й Естонії.
Ця машина, виявляється, намотала більше 50 тисяч кілометрів і господар її вважає справжнім чотириколісним другом. Разом із двома мандрівниками був і чотирилапий супутник. Тільки він виявився не їхнім, а родини Наталії і Віктора Прибуш із Хуста, яка взялася показувати мандрівникам місцеві визначні місця. А Чарлі, наче тінь, усюди мчав за цією компанією. Навіть коли ми влаштували фотосесію біля знаку «Я люблю Хуст», хвостатий одразу примостився між людьми і вдоволено позував.
Найцікавіше під час розмови з Арно було дізнатися, чим відрізняється життя в його країні від нашого.
Тож Арно Павел зауважив, що країні поталанило з сусідом, тобто те, що держава межує з Фінляндією допомогло їй швидко «стати на ноги». Навіть мови цих двох країн дещо схожі і всього за 2 години можна бути у Гельсінкі.
«Багато наших пішли працювати на будівництво до Фінляндії, – підкреслив він. – А от українці приїжджають заробляти до нас. Ми легше і швидше позбулися того, що залишив по собі Радянський Союз. До нас їхали фінські підприємці, почав розвиватися бізнес, ми вчилися від них як займатися підприємництвом. Я також так почав. Моєму бізнесу вже 30 років. Хоча країна наша набагато менша за Україну. Нас лише 1,5 мільйонів. Але немає бюрократії. У вас розпочати власну справу набагато довше і важче. Мені розповідали про головні українські проблеми – війну, корупцію і Євросоюз, точніше бажання бути його часткою. У нас корупції набагато менше, але вона є також. Хабарників виявляють і саджають до в’язниці. Дороги у нас також набагато кращі. Крім того, у вас багато земель пустує, а ми намагаємося всі засадити, використати».
