Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з відомим закарпатським істориком, археологом та дослідником, кавалером ордену Марії Терезії Олександром ДЗЕМБАСОМ.
– На Закарпатті ми маємо крім однієї з найдавніших стоянок давніх людей у Королеві (1 млн років) багато іншого цікавого матеріалу. Які ще найбільш старовинні речі і де в нас знаходили? Кажуть, на території Малої Копані було поселення даків, якому понад 2 тисячі років…
– Закарпаття взагалі вкрай насичене пам’ятками археології. І розташовані вони щільно. Це – дуже привабливий з наукової точки зору край. На жаль, ці родзинки здебільшого не використовуються як туристичні об’єкти. Хоча в країнах центральної Європи такі проекти популярні. До того ж у нас масово нищаться пам’ятки археології. Наприклад, перед початком якогось будівництва раніше проводили археологічну експертизу, зараз такого взагалі немає.
Ніхто із забудовників ніколи не буде оголошувати про те, що на його території знайдено якусь пам’ятку, бо це означатиме припинення будівництва.
Скажімо кельтська пам’ятка під Ловачкою (біля Мукачева) є дуже цікавою. Поряд із нею недосліджені землі масово роздано під будівництво. Хто там проводив археологічну експертизу? Ніхто! І не тільки там. За останні 20 років на теренах Закарпаття не знаю, чи назбирається півдесятка відкритих археологічних пам’яток. Хоча навіть у радянські часи їх за сезон відкривали десятками. Тиводар Легоцький наприкінці минулого століття сотнями відкривав їх. Він стимулював до цього людей, платив їм за те, що вони приносили йому якісь знахідки чи показували, де їх знайдено. Зараз, як не прикро, такі пам’ятки руйнуються. Від цього суспільство втратить. І не тільки в книжках, але й у такому популярному зараз туристичному бізнесі.
Маємо ще одну дуже цікаву пам’ятку – Малокопанське городище. Його майже протягом усього життя досліджував відомий закарпатський археолог і історик В’ячеслав Котигорошко. На цю тему існує багато публікацій. Але населення проживало там і в більш пізні часи. Було там не лише дакійське, але й слов’янське поселення, приблизно в ХІ столітті. Зараз дослідження Котигорошка продовжують вихованці з УжНУ, у тому числі і кандидат історичних наук Ігор Прохненко. Тому приємно те, що на Закарпатті сформовано досить потужну археологічну школу, шкода тільки, що здебільшого вона працює на волонтерських засадах.
а й взагалі… пишатися ми маємо чим. Зокрема, яку цінність становить хоча б той факт, що на території Королева маємо найдавнішу в Україну стоянку первісної людини, яку вчені датують мільйоном років. Деякі науковці ставлять цей факт під сумнів, але так чи інакше це – все одно найбільш давнє поселення у державі і найбільш цікаве з наукової точки зору, адже там люди проживали не тільки мільйон років тому, але й півмільйона, і 200 тисяч років тому, тобто маємо певні хронологічні нашарування. Ця пам’ятка стала опорною для вивчення давніх стоянок у всій центральній Європі, вона загальновідома. Цей об’єкт як туристичний, на жаль, не використовується, там працює кар’єр, а для туристів таке підприємство не є дуже привабливим. Та все ж менше пам’ятку варто популяризувати.
