Тиса — (угор. Tisza; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря). Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією і Угорщиною, a також по кордону між Словаччиною та Угорщиною, розповідає Ivan Gerhardt.
4 червня, 13:08
Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).
Площа басейну — 157 тис. км? (у межах України — 11,3 тис. км?).
Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.
На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині. Про це пише сайт міста Рахів
Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.
Заплава у верхів’ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів’ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.
При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).
Похил річки — 1,2 м/км.
Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40% річного стоку припадає на весняний період.
Назва ріки Тиса збереглася ще від часів заселення кельтськими племенами нашого краю. Як відомо, кельти вважали тис священним деревом і, оскільки в басейні річки донині є надзвичайно багато тису, то й річку назвали цим священним іменем.
ТИС – ДЕРЕВО СМЕРТІ І БЕЗСМЕРТЯ, ВОСКРЕСІННЯ І ВІЧНОСТІ
Тис (Taxus лат., Iur ірл., Iubhar Гел., Ywen Валлі., Ivenenn бретон., If франц., Idegran швед, Eibe ньому.) – рід вічнозелених хвойних дерев і чагарників з численними декоративними плодами – яскраво-червоними ягодами. Тис надзвичайно довговічний і дуже повільно зростає. Середній його приріст в товщину – 1 мм на рік. Він досягає заввишки 10-20 м, в окремих випадках вище, максимальний зафіксований діаметр стовбура – 5 м досягнутий за 4000 років.
У деревині, корі, пагонах, хвої і насінні тиса міститься отруйний для людини і тварин алкалоїд «Таксин», який парализующе діє на серце, викликає конвульсії і зупинку дихання. Досить витяжки з 50 грамів хвої тиса, для того, щоб убити людину. Їстівна, і приємна на смак, тільки м’якоть ягоди – вона служить їжею птахам, які розносять насіння тиса.
За легендами, з тиса виготовляли отруту, якою користувалися відьми.
Відомо, що кельтські лучники змащували отрутою тиса наконечники своїх стріл.
Концентрація отрути в деревині, особливо старих тисів, настільки велика, що за старих часів, якщо треба було отруїти людини, йому просто подавали вино в красивому різьбленому кубку з тисового дерева.
Деревина тиса має червоно-буре ядро ??і різко обмежену вузьку жовтувато-білу заболонь (зовнішній, менш щільний шар, що лежить безпосередньо під корою).
Через свою міцну і практично «вічну» деревину, що володіє сильними бактерицидними властивостями – вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі, – тис ягідний, колись займав дуже велику територію, був майже повністю винищений людиною. Будинок, в якому хоча б стельові балки зроблені з тиса, був надійно захищений від хвороботворної інфекції, що надзвичайно цінувалося в епоху масових епідемій. Коли тиса перестало вистачати на будівництво, з нього почали виготовляти меблі, хоча навіть тирса тиса після його переробки – отруйні. Меблі з тиса була настільки рідкісними і дорогими, що навіть згадувалася в літописах і казках.
Завдяки цьому у древніх кельтів тис вважався деревом королів (в той час як дуб – деревом друїдів). У древневаллійской поемі “Битва Дерев” згадується: “… А королем був тис, що першим в Британії правил …”
Гнучкість тисовій деревини і її міць стала причиною того, що з тиса почали робити довгі луки, якими так прославилися в середньовіччі англійські лучники. Пізніше такі луки сотнями тисяч експортувалися з Англії в континентальну Європу.
Тис має низку специфічних, непояснених особливостей.
Його стовбур, після досягнення деревом 400-500 років, стає порожнистим зсередини, хоча дерево продовжує рости, формувати гілки і крону. У підлогою стовбурі можуть з’являтися т.зв. повітряні коріння, утворюючи новий ствол. В результаті одне дерево з віком є ??переплетенням стовбурів. Навіть якщо здалося, що дерево мертво, – пошкоджене блискавкою, або з якоїсь причини позбавивши частини стовбура, – воно може раптом утворити новий ствол і, омолодити таким чином, продовжити своє життя, вічну з людської точки зору. До того ж, через те, що ствол стає порожнистим, неможливо обчислити точний вік дерева по річних кільцях.
У стародавніх кельтів тис був символом безсмертя, а порожнисті стовбури тисів вважалися воротами в Інший Світ. Ці дерева з темно-зеленою хвоєю і химерно переплетеними стовбурами росли в місцях, почитавшихся у друїдів священними, там ховали королів і проводили ритуальні збіговиська.
Деякі цвинтарні тиси «кровоточать». Періодично з отворів в їх корі випливає темно-червона або бура рідина (як це виглядає, показано у фільмі “Сонна Лощина”).
Хоча за народними повір’ями дотик до тису приносить удачу, сам тис, ймовірно завдяки своїм специфічним «дезінфекційним» особливостям, викликає почуття страху в його присутності.
Природні тісові гаї, які до сих пір збереглися подекуди в Європі – це місця з інтенсивним енергетикою. Ймовірно, друїди спеціально висаджували там тиси. Як би там не було, але навіть серед білого дня сучасний мандрівник, який потрапив в тисовий гай, відчуває дивний трепет, що говорити про древніх язичників, які здійснювали там свої обряди в світанковому тумані. А в спекотний полудень, як кажуть, тисовий гай насичується випарами, які можуть ввести людину в транс.
Цією особливістю тиса користувалися друїди, проводячи свої церемонії і кидаючи в священний багаття тісовиє гілки.
З тиса у древніх кельтів виготовлялися і Білі палички друїдів, які використовувалися при віщування та інших магічних ритуалах. На вистругані однакового розміру палички наносилися букви алфавіту дерев – алфавіту огам, палички складалися в мішечок, струшувалися і діставалися по одній, формуючи пророцтво або відповідь на поставлене запитання.
Чотирма Тисовими прутами в обрядових цілях пізніше користувалися філіди – ірландські наступники бардів, членів друидической касти жерців.
У алфавіті огам тису (Idho) відповідав символ, пов’язаний зі смертю і відродженням.
У рунічному письмі назву “тис” носять дві руни Eihwaz і Ehwaz. Обидві ці руни – це руни трансформації.
Eihwaz (Ейваз) – 13-ий рунічний знак, символізує захист, власне «тис», луки, зроблені з тиса, а також в якості одного зі своїх значень має смерть. Крім того, Eihwaz символізує повне оновлення духовного світу людини і смерть тут – тільки перехід на наступний рівень. Звичайно, ця руна не відповідає до ніжних настроям, проте ніякого приводу сильно засмучуватися через безнадійності становища немає. Eihwaz навіть допомагає відкрити очі на те, що відбувається – мовляв, «тобі що, жити набридло?» Тлумачення руни таке: «Життя має бути захищене, або скоріше ми повинні були наразити себе на небезпеку (шкоді), щоб розвиватися далі».
Знак заснований на прото-європейському доруніческом символі, більш відомому в англомовному світі як «Свастика», яка в стародавній Скандинавії була відома як хрест із загнутими кінцями або сонячний хрест. Хрест із загнутими кінцями зображував обертається і розтинання повітря молотом Тора, а його найдавніша форма, якій понад 7000 років, фактично представляла собою просте коло, що символізує Сонце або небесні тіла в цілому. Руна Eihwaz являє себою половину хреста з загнутими кінцями.
Ehwaz (Еваз) – 19-ий рунічний знак, символізує рух, поступ, відданість, а також коней, довіру і співпрацю, має відношення до руху небесних тіл по небу. Основним її призначенням з точки зору магії є зміна як перетворення обставин навколишнього світу або зміна, як переміщення з одного світу в інший. Разом з тим ця руна здатна змінити, “підштовхнути” будь-який процес, який увійшов у фазу застою. Це стосується і процесів, що відбуваються в організмі людини, тому можливо використовувати Ehwaz в спробі вилікувати хронічне захворювання. Вважається, що Ehwaz здатна вивести людину з “душевної сплячки”, допомогти йому відмовитися від безплідних роздумів над тими чи іншими питаннями, знайти відповідь на які він в даний час не в силах, тобто звільнитися від “зацикленості” на якусь проблему.
Тлумачення руни таке: «Життєві труднощі – це ще не кінець, оскільки нам ще належить генетичне удосконалення. Ми не можемо піддатися спокусам розкішного і легкого життя, навіть після того, як стали благородними ».
І ці дві руни Eihwaz і Ehwaz символізують біле і чорне. Звідси і назва Білої Тиси і Чорної Тиси, а місце злиття цих двох річок рахувалося священним місцем, де правителі зачинали своїх нащадків, щоб зробити їх якщо не безсмертними, то хоча б гармонійними і духовними правителями.
