Сам замок височить на лівому березі річки Уж, на вершині вулканічного походження, яка зараз вкрита лісом. Його висота разом з горою приблизно 132 м. З півночі підніжжя омивалося гірським потічком Вайда, а із заходу – бурхливими водопадами річки Уж, яка колись була більшою і повноводнішою, ніж тепер, про що свідчать залишки старого русла, на берегах якого археологи знайшли сліди середньовічного поселення.
Фортеця розташована так, щоб можна було контролювати торговельний та військовий шлях, який вів у давнину з Угорщини в Галичину через Ужоцький перевал.
Саме село Невицьке, очевидно, отримало свою назву від замку 1437 р. Початковий етап його історії відноситься приблизно до ХІІ ст. Внутрішній рів, який можна бачити й тепер, був видовбаний у скельному моноліті. Характерним є зведення круглої башти-донжона на сході. Товщина стін, змурованих на вапняному розчині, сягала 2,8 м, а внутрішній діаметр споруди становить 5,5 м.
У 1241 р. монголо-татари, які увірвалися в Угорщину через Верецький перевал, можливо зруйнували й Невицький замок. У 1288-му він належав угорському королю та зазнав багато змін, починаючи від Омодея до Другетів. Фортеця відрізняється надзвичайною асиметричністю плану. Стіни місцями вказують, що споруда нагнулася до третього поверху.
У 1520 році замок мав зовсім інший вигляд, ніж теперішні руїни. На малюнку ми бачимо, що дорога до нього має серпантинну форму. Вхід з північної сторони, а з південно-західної туди вела дорога, якою його захисники могли спускатися до річки по воду тощо.
Між другою та третьою захисними лініями існувало поселення. На рисунку видно церкву, тут проживали і працювали ремісники, які обслуговували володарів замку (гончарі, ковалі та інші). Всіх замкових приміщень було 40 кімнат, у тому числі галерея.
Замок зруйнував трансільванський князь Дьордь Ракоці у 1644 р.
Богдан МАРИКОНЬ, газета “Новини Закарпаття”
