18 березня – неділя. Вихідний день. Прокинувшись, закарпатці не повірили своїм очам: снігом замело вікна, вхідні двері, хвіртки. А мороз такий, що аж за щоки щипає. Як так? Учора-позавчора все вказувало, що весна вступила у свої права: ласкаве сонце сипало лагідні теплі промені, з квітників грайливо кивали голівками підсніжники, проліски, бджоли вже стали до роботи, дерева почали брунькуватися. Одним словом, у повітрі запахло весною. Соціальні мережі, інтернет-сайти були переповнені фото з диво-килимами шафранів.
– Таке відчуття, що скоро не Великдень, а Різдво. Уранці встала і не знала, в що одягатися, аби піти на службу до церкви. У четвер випрала зимовий одяг усіх членів сім’ї, склала його до шафи. А сьогодні Мукачево як у новорічно-різдвяний період – усе в снігу, не вистачає лише колядників, щедрувальників, – дивується 45-річна Валентина Федорівна.
Для селян повернення зими стало справжньою несподіванкою, бо вже готувалися веснувати. Про це вони розповіли «Карпатському об’єктиву».
– Старожили казали: якщо скоро Пасха, то весна буде рання. Цього року Великдень 8 квітня. Я чув прогнози синоптиків про сніг і морози, але не вірив, – зізнається Петро Васильович з Малого Раківця Іршавського району. – Наші люди стараються, аби в саду й на городі все зробити вчасно, щоб швидко посадити, посіяти – і поїхати на заробітки після свят. Уже пообрізали сухі гілки на плодових деревах, почистили кору на них, зрізали старі дерева. Обрізали виноградну лозу (хтось робить це восени, одразу після збору винограду). Гній повозили на наділи. Я ходив до лісу, де маємо два сінокоси, і робив невеликі рівчаки, напускав воду із струмків. На зволоженій землі трава краще росте. Як земля просохне, то граблями згрібаємо торішнє листя, гілки, бадилля, довкола сінокосів чистимо чагарники.
Старожилка Ганна вважає, що погодні умови змінюються через те, що люди не дотримуються звичаїв предків: «Старі люди казали: «Коби дав Бог Благовіщення, то будемо ярьовати». Вважали, що весна цього дня остаточно поборола весну, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. Від Введення (4 грудня) до Благовіщення (7 квітня) земля відпочиває, раніше ж турбувати її вважалося великим гріхом. Пригадую, що 22 березня, у день сорока Святих, жінки засівали в невелику грядку насіння капусти, редиски. Накривали соломою або горіховим листям. Саджали декілька кущів ранньої картоплі. І все. Чекали Благовіщення, готувалися до Великодня: господині проводили генеральне прибирання осель, а чоловіки приводили до ладу реманент, аби було чим працювати під час весняно-польових робіт.
А тепер що бачимо? У теплицях люди працюють цілорічно, землі не дають відпочити. Проїжджаючи через Вільхівку, Заріччя, Виноградівщину, в теплицях бачимо чималі головки ранньої капусти. Господарі рубають качанисту і продають кілограм по 30 гривень. Я розумію, що їм треба жити, але наші предки були розумними й мудрими. Тому тепер нема чого дивуватися снігу та морозу в другій половині березня, бо все перевернулось і на землі, і на небі».
У високогірних населених пунктах люди починають веснувати у травні, бо тут покриви снігу лежать довго, весна приходить пізніше, ніж у низинних районах Закарпаття. «На Рахівщині, Міжгірщині орних земель небагато. Тут мало що родить. Аби земля вродила, мусить прогрітися. Садимо картоплю, квасолю, кукурудзу, сіяємо моркву, петрушку», – розповіла Марія з Костилівки.
Отже, поки зима не думає відступати, наші краяни можуть відпочити, купити насіння для сівби, картоплю для висадки, заощадити кошти для оброблення землі. За словами пана Юрія, ціни на орання на Іршавщині будуть такі ж, як минулоріч: «Сотку землі трактор зоре і пофрезерує за 80 грн. Кіньми дешевше – 40–50 грн за сотку, але такої якості не буде. Бо трактор глибше плуг пускає і краще переробляє землю. А земля у нас важка, черлениця, у ній багато каміння. Мотоблок мало хто купує, бо техніка дорога. У людей є дараби на пагорбах, на крутих схилах. Тому обробляють вручну, бо орати там не можна – уся глина покотиться вниз. Але вручну обробляти землю дуже важко. Старі не бирують, а молодь на заробітках по світах. Тому багато хто вважає, що краще купити готову городину, аніж працювати на землі, і невідомо чи вродить, чи не поб’є град».
Тетяна ГРИЦИЩУК, «Карпатський об’єктив»
