Сучасне закарпатське мистецтво показали в Ужгороді (ФОТО)

Зі слів куратора, експозиція задумана як певний підсумок циклу попередніх групових проектів сучасного закарпатського образотворчого мистецтва і початок нової історії. «В оцінках сучасного інформативного світу для початку просто пропонуємо замислитися над розділенням таких понять, як «інформація» та «зміст», – зазначає куратор Тарас Табака і пояснює, що саме тому виставку назвав «Прощавай, Слово!…», а епіграфом до неї обрав рядок з Біблії: «Споконвіку було Слово…, і Слово було – Бог. Ів. 1:1-17».

На виставці представлені близько п’ятдесяти робіт. Актуальність подібних проектів, які максимально повно репрезентують сучасне мистецтво, відзначили численні присутні на її відкритті гості. Особливу важливість вбачають у таких заходах митці, роботи яких нині представлені в експозиції. Більшість зізнається, що працювати в рамках заданої теми надзвичайно цікаво.

Заслужений художник України Влад Габда представив диптих «Нетиражне мистецтво», пояснює його так: «Одна картина називається «Голосування», інша – «Свинарник». В них віддзеркалюються мої переживання з огляду на те, що відбувається навколо. Ось, наприклад, «Голосування» – цією роботою хочу сказати, як якісь рішення продавлюються підняттям руки чи натисненням кнопки, таке собі мовчазне голосування. Це мій білий маніфест – реакція на оточуюче…».

Художниця Беата Корн показує свою «Мініатюру трьох рухів». Ідею розкриває так: «Будь-який твір відтворюється певною концентрацією руху художника. Мене зацікавив момент: як можна максимально сконцентруватися і мінімальними засобами та рухами створити свій емоційний стан? Мені здається, що коли люди не витрачають зайві сили на інші рухи, а зосереджується на одному, то це у творі енергетично відчувається. У такому випадку відчувається максимальна віддача».

Живописець Едуард Приходько представив три роботи – «Фасади», «Game» та «Срібне народження». Митець розповідає: «Своїми роботами хотів показати проблему генетичної пам’яті, спадковості та прагнення людини до самовдосконалення, – відзначив Е. Приходько. – Це спроба вирішити порушену тему завдяки принципу золотого перетину, ідеальної гармонії, і саме такий принцип спробував застосовувати в роботах цього циклу».

Фотограф Роберт Довганич спеціально для виставки створив серію «Звичайні ритми». «Розробляючи задум творів, я переслідував дві мети: візуально-естетичну та смислово-емоційну, – коментує автор. – Якщо перша була досягнута поєднанням ритмів об’єктів, кольору, форми та великого формату, то з другою складніше. Об‘єкти, що зображені в серії, є порожніми за своєю суттю, штучними та «безжиттєвими». Їх багато, вони постійно в «русі», «вібрують». Ці об’єкти символізують «слово». А вся серія означає закладена в поняття «пустослів’я» – відсутність сенсу та цінності слів у наш час, якщо можна так висловитися. Інформації багато, її потрібно фільтрувати та добре підбирати слова».

Скульптор Андрій Возницький розповідає про одну з двох представлених робіт: «Це – «Темна матерія», й задум створити такий просторовий об’єкт прийшов давно, напевно, він корениться в моїх дитячих захопленнях палеонтологією. Можливо, комусь цей твір нагадує череп динозавра, комусь – спіраль Всесвіту, але в контексті загальної ідеї виставки робота нагадує передісторію людства і змушує глядача замислився над минулим, прийдешнім і тим, куди ми рухаємося, чи тим шляхом ідемо? А загалом ця виставка – це невеликий, але потужний перший крок, як я бачу, до грандіозних змін у сучасному мистецтві Закарпаття».

У виставці беруть участь такі автори: Віктор Мельничук, Беата Корн, Руслан та Емма Тремби, Іван Небесник, Михайло Ходанич, Владислав Габда, Роберт Довганич, Cube Cuba, Наталія Тарнай, Ната Попова, Олег Токарь, Андрій Карташов, Едуард Приходько, Владислав Горбунов, Василь Кадар, Андрій та Олеся Возницькі, Олекса Динник, Володимир Павлишин, Михайло Мельниченко, Віктор Дьомін, Тарас Табака.