Олександра Федоришина – молода ужгородська художниця, відома й поза межами міста завдяки своїм роботам, зокрема й креативниму хендмейду.
Нещодавно талановита ужгородка отримала відзнаку в категорії комп’ютерна графіка на виставці «Графічне Закарпаття». Авторку багатьох різноманітних проектів, яка здобувала фах у Закарпатському художньому інституті (тепер академія) на кафедрі дизайну. легко можна впізнати через її особливий стиль. Наприклад, «Смугастика» ні з чим не сплутати – у кожній речі – скринці, блокноті, аксесуарі – відчувається творчий затишок, який буде до душі всім любителям прекрасного.
Нещодавно Олександра Федоришина розпочала новий проект – виготовлення листівок із зображеннями визначних будівель рідного міста. Тут можна побачити Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор, Закарпатський академiчний обласний театр ляльок «Бавка», обласну філармонію, облдержадміністрацію, римо-католицький костел св. Юрія тощо.
Ми поцікавилися у творчої ужгородки про цей та інші популярні проекти, а також, звісно, джерела натхнення.
– Художниця і майстриня хендмейду – як співіснують ці два амплуа?
– Я не вважаю себе майстринею хендмейду, мої вироби – це ті ж картини, лишень маленького формату і подані як функціональна річ, ті ж блокноти, скриньки… Я б це швидше назвала дизайном. Звісно, я люблю створювати щось своїми руками, але техніка, в якій я працюю, не потребує незвичної майстерності, основною цінністю в роботах все ж залишаються саме мої малюнки, виконані з душею. Мені чомусь хотілося, щоб мистецтво ставало для людей ближчим і доступнішим. Вірю у силу дрібниць і маленьких кроків. Якщо щодня отримувати хоча б крихту позитиву, то в цілому людина буде почуватися щасливою. Тішить, що мої речі викликають емоції, тим самим мені хочеться стимулювати людей до власного творчого процесу. Хочеться своїми роботами закликати до індивідуалізму. Адже в наш час забагато всього однакового, люди стають однаковими, я вже мовчу про речі.
– І в картинах, і в самих виробах помітний особливий стиль. Як він з’явився?
– Є просто засоби виразності, які мені подобаються, ті ж смужки, бубочки, лінія замкнута… Є певні кольори, що мені імпонують, є сюжети, які я люблю обігрувати в своїх роботах, певні образи… І я просто намагаюся це все використовувати в творчості. У такому баченні я залишаюся собою.
– Розкажіть про «Смугастика» – один із найпопулярніших проектів. Якими ще роботами пишаєтеся?
– Мій перший і основний проект, над яким я тривалий час працювала, це мій бренд «Смугастик. Маленькі речі з великою душею» – маленькі ілюстровані історії про моїх персонажів Смугастика і Рибку, котрі оселилися на листівках, блокнотах ручної роботи, скриньках та інших аксесуарах. Смугастик є втіленням чистоти, дитячої безпосередньості, світла, добра, щирості та безтурботності, що живе в кожній людині, а рибка – це мрія, наше справжнє я, призначення, те, що керує нами і мотивує, те, до чого так важливо прислухатися… Бо хоч Риба і німа, її можна почути серцем.
Мала досвід співпраці з ужгородським поетом Томашем Деяком, з яким ми працювали над спільною книгою, але наразі встигли випустити в світ лише літературний “Плямистий календар”, адже мої малюнки народжувалися з кавових та акварельних плям, а вірші відповідно з моїх малюнків.
А ще нещодавно мала нагоду проілюструвати поезію Лідія Ходанич-Повх. У нас вийшла мила збірка дитячих віршиків та малюночків під назвою «Наше місто превеселе». Приємно, що книжечка торкається теми нашого рідного Ужгорода, тому було вдвічі приємніше працювати над проектом. Хочеться говорити лише про реалізовані проекти, тому про інше мовчу, сподіваюсь далі буде більше цікавого.
– Як з’явилися листівки з визначними місцями Ужгорода. Що вплинуло на вибір будівель, які там зображені?
– Ідея створити серію листівок про Ужгород вже дуже давня, іноді я сама собі дивуюся, чому втілила її в життя тільки зараз. Я люблю своє місто і мені хотілося створити якусь паперову милість і для нас. Надихалася кольором, тому серія дивиться разом локальними плямами з маленькою графікою культових споруд нашого міста. Гадаю, серія згодом буде розширюватися, наразі я намалювала кафедральний собор, ляльковий театр, філармонію, облдержадміністрацію, костел святого Юрія.
– Презентація листівок відбулася минулого тижня. Був задум втілити цю ідею саме до Дня Ужгорода?
– Насправді це збіг. У мене був час і настрій, тож вийшло дуже символічно – подарунок до Дня міста.
– Де і за скільки ужгородці та гості міста можуть придбати такі листівки?
– Їх можна придбати беспосередньо в мене, зв’язавшися через соціальні мережі, або ж у магазинах “Йой”, “Гофер”, “Диптих”, “Львівська майстерня шоколаду” “Нome made”. Вартість листівки становить 20-25 гривень (залежно від місця продажу).
– У творчих людей завжди багато креативних планів. Поділіться своїми.
– Наразі я дуже захоплена співпрацею з ужгородським митцем, режисером, музикантом, мультиінструменталістом, майстром перфоменсів Дмитром Фесенком. Ми працюємо над творчим продуктом у техніці покадрової зйомки та й не тільки, але наразі все в процесі, тому хочеться менше говорити і більше створювати, сподіваюся, невдовзі буде результат, тож зможемо поділитися доробком більш наочно.
