«Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку», приказували наші пращури, проводжаючи птахів до вирію. При цьому обов’язково годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. А виконували цей обряд давні українці якраз 19 вересня. Навесні ж, помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, грудочку закопували у полі чи городі. Це означало, що весна буде щедрою і буйною.
19 вересня розпочиналися храмові свята. Кожен населений пункт мав своє іменне престольне свято, яке зазвичай збігалося з освяченням церкви, звідси храмове свято. За традицією, на храм з’їжджалися священики з сусідніх приходів і служили пишну відправу, на яку збиралися і люди з інших сіл.
Після служби односельці запрошували присутніх на «колективний конун» – святковий обід. Біля церкви чи каплиці розстеляли скатертини, ставили їжу і пропонували всім взяти участь у трапезі. Священики виголошували повчальні промови, після чого селяни вирішували всілякі громадські справи, збирали кошти на суспільні потреби. Старців та убогих цього дня частували та щедро обдаровували гостинцями. Також з цього часу варили питний мед або “медовуху” і влаштовувати розпродаж медівки. Тому й казали: “До Михайла й толока файна”.
Підмічали також, що Михайло скоротив день вже аж на 4 години. Відтепер вранішні приморозки ставали постійними.
За церковним календарем 19 вересня згадують про спомин чуда Архистратига Михаїла в Хонах, вшановують преподобного Архипа, мучеників Євдоксія, Зенона, Макарія та Кирила.
Іменинниками 19 вересня є:
Михайло, Архип, Михайлина, Зенон, Кирило.
19 вересня народилися:
1836 — Григорій Мінх, вчений-інфекціоніст та епідеміолог. Автор класичних фраз про чуму та проказу, влив собі кров хворого на тиф, щоб довести заразність крові хворого.
1841 – Анатоль Вахнянин, український композитор та педагог, автор опери «Купало», музики до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля». Перший голова товариства «Просвіта»
1858 — Адріан Кащенко, український письменник. Автор історичних повістей і романів «Під Корсунем», «В запалі боротьби», «Вірні побратими», «На руїнах Січі», «Зруйноване гніздо», «Оповідань про славне Військо Запорозьке низове».
1902 — Михайло Марченко, український історик, автор праць з історії України доби Середньовіччя.
Події 19 вересня:
1851 — у США вийшов перший примірник газети New-York Daily Times. Шість років по тому видання перемінило свою назву на сучасну — New-York Times.
1864 — в США запатентовані відкидні сидіння в автомобілях.
1941 — німецькі війська увійшли до Києва, залишений радянськими військами. Оточені підрозділи продовжували опір ще приблизно тиждень після падіння міста. У німецький полон у цій операції потрапили 665 тис. осіб (дані Курта фон Тіппельскірка).
1991 — в Києві відновлена діяльність Києво-Могилянської академії.
Чи знаєте ви, що:
Хмільний мед, питний мед чи просто мед відомий в Україні з прадавніх часів. Він є чи не найдавнішим алкогольним напоєм, відомим в Середній та Північній Європі.
Виготовлення напою з чистого меду було рідкістю через значну вартість такого напою та технологічну складність. Як правило, його розчиняли у воді. У Давній Русі виготовлений на такій основі напій звався сита. Ступінь розведення меду водою прямо впливала на смак, міцність та вартість напою.
Хоч медовий напій не був міцним, проте досить підступним. Скуштувавши його, людина залишалася з ясною головою, однак з-за столу піднятися не могла.
Медові напої ділилися на ставлені і варені:
— медові ставлені напої уварювалися з кислим соком так, що з 100 кг натурального меду виходило 30-50 кг кислого меду. Доброджували вони ще 25-40 років, тому і доступні були тільки князям.
— варений напій з меду варився з соком ягід, потім якийсь час відстоювався, а потім його використовували, як напівфабрикат або просто пили.
Сьогодні в Україні мед виготовляють хіба що окремі пасічники та деякі цінителі цього стародавнього напою. Наскільки відомо, промислового виробництва меду в Україні нема. Зате, мед є популярним напоєм у Польщі, де він займає третє місце після пива та горілки. Відповідно, там він виробляється в промислових обсягах на сучасних підприємствах. Також в невеликих обсягах промислово мед виготовляється в Німеччині та Росії.
