Закарпаття: Нариси про рідне село видала колишня вчителька (ФОТО)

10 Вересня 2017 06:56

Останні роки не сиділа без діла, а шукала, накопичувала фактаж, багаж про рідне Дусино, що на Свалявщині. Відтак нариси про село нещодавно побачили світ у видавництві «Карпатська вежа».

Щоправда, наклад маленький – усього сотня примірників. Але є сподівання, що згодом 300-сторінкове видання стане тиражнішим і кожен охочий матиме його у домашній бібліотеці. Зауважимо: у книжці чимало такого фактажу, про який мало хто знав, а творчий доробок ілюстрований рідкісними фотографіями, які вдалося зібрати серед односельців. У збірці – розповіді про цікавих і неординарних людей, які в різні періоди інтелектуально збагатили Дусино, принесли йому славу по всьому гірському краю тощо. Є тут перекази про перші телевізор і поштаря, учителів, духовиків, хлоп’ячу дружбу, знатного столяра, молоду поетесу, дошкільну освіту тощо. Не забули й місцевих євреїв, яких і дотепер тямлять земляки старшого віку.

{P84411} У «Дусинських нарисах» показано також історію сіл Росоші, Плав’є, Лопушанка, які об’єднані в одну сільську раду. Приміром, у Плав’ї в 1936 р. народився кандидат історичних наук, доцент УжДУ Йосип Янович, а Дусино є рідним для професора Петра Русина, який мешкав у Рівному, та викладача з Івано-Франківська Андрія Біласа. Останній став кандидатом філологічних наук, а перекладає твори французьких письменників на українську. А 64-літній художник із с. Лопушанка Іван Фізер, який нині живе в черкаському краї, – це й насправді самородок із Карпат. Професор, скульптор, заслужений, новатор і ватажок художників усього Шевченкового краю.

Загалом тут майже сто різнопланових розповідей, есе, замальовок із минувшини рідного села («Своя вода», «Медицина в наших селах», «Майстри індпошиву», «Плав’янський хутір Залом», «Останні закарпатські опришки», «Прибери мою хату», «Хрест при дорозі», «Потік і поті чани»). Відрадно, що Павліна Василівна й сама була свідком цілої низки епохальних перемін як на Закарпатті, так і в рідному Дусині. Багатьох героїв своїх нотаток знає, тож зуміла про це розказати, аби й онуки і правнуки пам’ятали.

Михайло ПАПІШ, газета “Новини Закарпаття”