Українські лицарі – найкращі у світі. І це не красива метафора. Збірна України у Барселоні на світовій першості з історичного середньовічного бою завоювала непросту і виснажливу перемогу над збірною Росії. Змагання відбувалося у бугурті «21:21», у кожній команді загалом є 50 учасників. Втім, у складі жовто-блакитних їх 49 – одне місце посмертно закріпили за Владом Зубенком, який трагічно загинув на Майдані під час Революції гідності… Вони усі воюють у різних клубах, втім у збірній вони – єдиний кулак. І так само дружно приїхали на закарпатський фестиваль «Срібний Татош».
Андрій АНДРУСИК, лицар клубу «Золота шпора» (Житомир), чемпіон світу
Це було тяжко і психологічно, і фізично. Потрохи ми змогли витягнути цю перемогу, це було на запалі. З кожним роком наша збірна росте, молоді підтягуються, бувалі – прокачуються більше, це нам принесло перемогу. Але не тільки над росіянами, над іншими збірними також. У «Битві націй» беруть участь понад 35 збірних світу.
«Срібний Татош» цьогоріч вражав масштабами та атмосферністю проведення. Романтичний замок Сент-Міклош у Чинадієві на два дні поринув у Середньовіччя. Крім традиційних лицарських боїв — виступи трубадурів, кінна програма, стрільба з лука і тематична кухня. Фестиваль є міжнародним, серед учасників були представники Угорщини, Молдови та Білорусі.
Юрій СЛАВІК, співорганізатор «Срібного Татоша»
Географія дуже широка, це практично різні куточки України, з великих міст – це Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Тернопіль, Львів, Житомир, Ужгород, Чинадієво, Мукачево. В тому і цікавинка дійства – відбуваються повноконтактні бої, які не є тетаралізованими, відтворюють атмосферу середньовічного бою, яка була у 14-15 столітті, яку реконструюємо. Вся зброя, яка є на фестивалі, є реконструкцією аналогів Середньовіччя. Але вона не загострена, задля безпеки.
Лицарські поєдинки на «Срібному Татоші» відбувалися у бугуртах і кількох програмах. У важких обладунках учасники демонстували не тільки силу і витривалість, а й унікальну тактику бою.
Григорій ЧАПЛАУЦЬКИЙ, учасник «Срібного Татоша» (Київ), чемпіон світу
Победа она не на соревновании куется, ее делают в спортзале. Доспехи весят от 20 до 30 кг, в зависимости от комплекции человека. Можно практически весь спектр рукопашного боя, нельзя бить в стопы, нельзя колоть, нельзя бить в пах, в основание черепа. Если человек упал на поле боя, то он выбыл.
Участь у фестивалі – це ще і хороша нагода провести тренування в обладунках перед важливими міжнародними та всеукраїнськими стартами. Історичний середньовічний бій – травмонебезпечний вид спорту, втім як і усі контактні види. Аби уберегтися від ушкоджень, обладунки мають щільно захищати тіло. Виготовляють лати із гартованої сталі, заліза, є титанові елементи і пластини.
Владислав ДОВГАЛЮК, лицар клубу «Золота шпора» (Тернопіль), чемпіон світу
Тренуватися в обладунках дуже часто – не можна. Ця важкість садить опорно-руховий апарат, хребет. Ми тренуємося на витривалість, на силу, фехтуємо, але у спеціальних м’яких (так званих) обладунках. В обладунках же тренування йде якраз на фестивалях. І небезпека є завжди, це як і будь-який контактний вид спорту, як бокс, боротьба, тут часто трапляються травми. Якщо у когось добре не підігнаний обладунок, якщо є щілина і у неї часом попадуть, то можна і перелом отримати. Самі розумієте, холодною зброєю по голому тілу отримати… Також бувають вивихи, якщо перед змаганнями добре не розтягнувся, борешся, різко тебе смикнуть, можна отримати і вивих, розтягнення м’язів.
Серед учасників «Срібного Татоша» були і дві дівчини. Ужгородка Ксенія Марко уже рік займається історичним боєм, та виступає у складі клубу «Тангар» із Одеси. Захоплення це розділяє разом із друзями. Нещодавно саме у складі жіночої збірної отримали перемогу на Чемпіонаті України.
Ксенія МАРКО, учасниця клубу «Тангар» (Одеса)
В першу чергу тут має бути витривалість, обладунки важкі, і ще бігати. Але є не просто бігати, а й воювати, поруч з хлопцями. Це досить важко. Там нема такого – всі рівні (нема дівчата-хлопці), всі солдати, всі воїни, змагаються за свою команду, хочуть виграти, хочуть перемоги.
Та не боями єдиними. На учасників «Срібного Татоша» — від малого до найстаршого – чекала серія майстер-класів із гончарства, діяла велика дитяча зона. Діяла локація «Ситий Татош» — пригощали і тематичними середньовічними стравами, приготованими у котлах.
Олександр ШЕРШУН, кухар «Ситого Татоша»
У багатьох мужчин котлова і мангальна кухня є як хоббі і захоплення. Втім, ми тут дещо обмежені, поставлены у жорсткі рамки Середньовіччя, маємо відповідати духу і букві того часу. Все, що ми робимо, тільки з застосуванням так званих доколумбівських продуктів.
Жіночій аудиторії найбільше сподобався виступ трубадурів із Угорщини, які зіграли середньовічні мотиви
Здивував глядачів і кінний капріоль. Дівчата-вершниці показали програму разом зі справжніми нащадками лицарських коней.
Валентина БАНАС, власниця коней каретного двору (Львів)
Це торійська порода, естонська порода коней, вони є нащадками справжніх лицарських коней. Співпрацюємо із клубом «Чорна Галич», так усе і починалося. Безумовно, це командна робота. Командна їзда, маємо показати і красу коней, і їхню вправність і на скільки вони слухняні, і безпечні для людей.
«Срібний Татош» є одним із наймасштабніших та найцікавіших фестивалів Закарпаття. Протягом двох днів територію Сент-Міклоша відвідали близько двох тисяч краян та туристів. Наступного року організатори хочуть запросити ще чимало закордонних гостей та привезти ще більше Чемпіонів світу. – Деталі – у сюжеті Ужінформ
