Коли в Ужгороді збудували це перехрестя, воно відразу стало головним і «ключ від міста» знаходився, певно, тут. Той, хто приходив сюди на чемні довгі розмови, заволодівав міськими таємницями, чув останні новини, міг зазирнути у майбутнє та відчути себе володарем вулиць, вуличок і площ.
Одного дня ужгородці вирішили показати світу ключ від свого міста, ключ від свого серця. В той час серце ужгородців належало каві. Кава робила ужгородців ужгородцями, слугувала вірною ознакою міста над Ужем. Тому ключ від нього повісили на головну міську кав’ярню, яку так і назвали – «Золотий ключик».
Йшов час. Нема вже кав’ярні. Нема в місті ранкового запаху свіжообсмаженої кави з кожного відчиненого вікна. Але кава як і раніше займає велике місце в серцях всіх по-справжньому варошських людей.
І висить як раніше на головному перехресті золотий ключ від міста, його символ. Його оберіг, що завжди сяє, навіть у безмісячну ніч, пише Олександр Герешко на своїй сторінці.
