Найрідніша, найдобріша, найдорожча, найніжніша, найкраща, найлагідніша, найсправедливіша, найщиріша, найвідвертіша, найчуйніша, наймиліша, найласкавіша… можна довго-довго продовжувати цей ряд означень, які у своїй меншій кількості не передадуть усіх тих почуттів, що ми відчуваємо до МАТЕРІ.
Вона для будь-якої дитини – це Всесвіт. Вона вкладає у неї усю себе, не шкодуючи нічого. Вона творить людину, закладаючи основоположні істини, які проносиш крізь все життя. Материнська любов справді унікальна, всеохоплююча, цілюща.
Тож у цей день – День Матері — нехай усі матусі світу отримують найщиріші слова вдячності, любові, підтримки, поваги та пошани! Бо вони того варті!!!
Про матір і материнську любов складено безліч пісень, віршів та інших творів. Усі вони відрізняються своєю проникливістю та вдячністю. І сьогодні хочеться згадати деякі з них.
«Мати… Найдорожча для кожного з нас людина на землі. Любов до неї святинею входить в серце. Мати не тільки дає життя, ночей недосипає, щоб росло дитя здоровим, життєрадісним і щасливим. Вона — той найживучіший корінь, що передає людині мудрість, духовне багатство народу, його самосвідомість… Кращі ідеали і традиції передає дитині мати. Світла любов до неї — той чистий струмочок, що живить вічну ріку життя… Повага, любов і глибока шана до матері — без цієї святині в серці не можна уявити собі морально чистої, духовно багатої людини… Умій відчувати серце матері, умій бачити в її очах мир і спокій, тривогу і неспокій, збентеження і смуток. Якщо ти в дитинстві не навчився бачити в материних очах її душу, ти на все життя залишишся моральним невігласом» (Василь Сухомлинський)
«Лиш мати – вміє жити, аби світитися , немов зоря» (Василь Стус).
«Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста» (Василь Симоненко).
Луків Микола :: МАТЕРІ
За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду мати…
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Немов пилину, світ мене крутив,
Ловив я мрію і мету високу.
Пробач мені, що тяжко завинив, –
Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов,
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня – мамина любов,
Яка то мука – як лишають діти.
Аж отепер, як став я батьком сам
І час прийшов стрічать і проводжати,
Я знаю ціну тим святим сльозам,
Які тобі судилося спізнати.
Тому і сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Тому спішу подякувать тобі
За все, що маю і що буду мати.
Сом Микола :: МАТИ
Породила синів, своїх буйних синів,
Спорядила нас, юних, в дорогу.
Посадила тоді ж трьох малих ясенів,
Як надію свою і тривогу.
І боялась вона, як зростуть ясени,
Як піднімуться високо вгору,
Полетять і вони із якоїсь весни
У широкі й далекі простори.
Ой, сини-ясени…
Від полководця до солдата,
Від сіяча до космонавта —
Усі ми діти… Друже й брате,
Щоб ти ніде не забував те.
Нехай живе, іде між люди
Лиш культ святого материнства,
Тоді і в світі менше буде
Біди, наруги і злочинства.
Тоді нам легше буде жити,
Здіймать під сонцем дужі крила.
Усі ми діти, всі ми діти,
Усіх нас мати породила.
Мати у радості плаче,
В полі стихає гроза,
Чиста, як слово дитяче,
Падає в землю сльоза.
Мати у гореньку плаче,
В полі надходить гроза.
Громом, важким і гарячим,
Б’є в моє серце сльоза.
Симоненко Василь :: Вклонися їй
Коли малим ти вперше став
на ноги —
Яка ж то радість матері
була!
Від тихої колиски до порога
Вона тебе за руку провела.
Вона прибігла стомлена
з роботи,
І, може, сон їй очі замикав,
А дома — новий клопіт і турботи,
І довга низка непочатих справ.
І ти не знав, що терпли в неї руки,
Коли вона сідала до стола
І, затаївши біль в душі і муку,
Із батьком річ проникливу вела.
Вона писала: «Добре нам живеться,
Ти ж про одне, про перемогу дбай.
Уже синок наш бігає й сміється…
Скоріше окупантів добивай».
Вона усе тоді робити вміла,
Вона усе тоді робить могла,
Вона усім нам щедро уділила
І ласки, і сердечного тепла,
Їй не шкодуй синівської любові,
Її мозолі й зморшки —
все шануй,
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.
Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг:
Радянська жінка — трудівниця, мати, —
Вона твій перший і надійний друг.
Їй по плечу, здається, світ підняти,
Їй справи по плечу — великі і малі,
Бо це ж вона, вона народу мати,
А значить —
Мати правди на землі.
Симоненко Василь :: ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
П. Майборода, А. Малишко «ПІСНЯ ПРО РУШНИК»
