Та, попри все, оселя Миколи Іванини при в‘їзді у Боржаву, що на Берегівщині, стоїть таки першою – біля залізничного переїзду. Кажучи умовно, ключ від брами рідного села у нього. Заселився сюди майже сорок літ тому, коли його, молодого фахівця із дипломом Сторожинецького лісотехніку, скерували на роботу з гірської Міжгірщини. Зізнається, що “зверху” дали команду навести лад у тутешньому лісництві. Отже, прийшов і працював. Що зміг – те зробив.
Однак навіть сам незчувся, як проминули ці літа, як вони з дружиною Марією прадідусем і прабабусею стали, бо чотири доньки-красуні, які по білому світу жити стали (Тетяна та Люба на Великоберезнянщині, Мар‘яна у Бахмуті на Донеччині, Надія у Мукачеві), їм 5 онуків і 2 правнуків “подарували”. Натомість із ними мешкає навдивовижу чарівна онучка – учителька ЗОШ № 1 Євгенія Дзяма. У школі її обожнюють – така метка, розумниця, що і директор Оксана Матолич, і головна берегівська освітянка Едіта Бабяк від душі та щиро її хвалили. Молода освітянка ходить на водійські курси, мріє водити автомашину.
А ще Іванини у родині мають голову села у Волосянці, навіть поліцейського у Бахмуті – 30-річного майора Костянтина. Звісно, у коротенькій фотозамітці про все та про всіх не розказати. Ці рядки, як кажуть, загальні штрихи про талановитого боржавського письменника з “синевирською” душею, автора кількох книжок М. Д. Іванину. Назвав би його вельми неординарною людиною, яка орієнтується як у просторі (бо із вулиці безпомилково рукою у напрямку кар‘єру покаже, де його мала міжгірська батьківщина), так і в книжково-літературному морі, адже читає більше 30 років “Літературну Україну”. Завдяки цьому виданню чудово розбирається у літературному процесі нашої країни.
Наразі 76-річний талановитий письменник із Боржави пише четверту книжку – рукопис уже готовий, триває його читка, бо хочеться якнайскоріше здати до друку у видавництво “Мукачівська вежа”. Неабияк пишається, що із земляком-письменником Андрієм Дурундою знається, якого всі книжки має. А останню – Чашу” – дочитує й тримає на видному місці. Із паном Андрієм також спілкується, кличе в гості, як й інших творчих персон краю та держави.
Ось так живе й творить у крайній хаті Боржави прозаїк Іванина. Для нього чтиво, слово, книжки, писанина, любов до природи, гірського краю, патріотизм – це смисл усього його 75-літнього життя. Легкого вам пера, письменнику з села.
