Закарпаття Рідне https://zk.ridna.ua Новини Закарпаття Sat, 06 Jun 2020 21:27:13 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=5.7.11 Берегівський фельдшер “швидкої” наказав пацієнтці закрити писок і не підходити https://zk.ridna.ua/2020/06/07/berehivs-kyy-fel-dsher-shvydkoi-nakazav-patsiienttsi-zakryty-pysok-i-ne-pidkhodyty/ Sat, 06 Jun 2020 21:27:13 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13653 Жінці діагностували COVID-19, не проаналізуваши симптоми.

На редакційну пошту “Часу Закарпаття” звернувся постійний читач Юрій Онуфер, розповівши про неприємну ситуацію, яка трапилася з ним та його мамою сьогодні, 6 червня. Обурені та засмучені берегівчани не хочуть замовчувати проблему. Детально про ситуацію Юрій написав  на своїй сторінці у мережі “Фейсбук” :

“Дорогі друзі, знайомі і всі, хто читає цей пост (a magyar nyelvű szöveget az ukrán alatt találjátok)!
Рідко пишу пости, рідко скаржуся публічно, але тепер уже просто увірвався терпець, і хочу поділитися неприємною ситуацією, яка сталася з нами – з моєю мамою та зі мною.
Загальновідомо, що з 3 червня 2020 року всі дзвінки до швидкої допомоги адресуються до ужгородської диспетчерської служби, звідки передають інформацію про виклик, що надійшов на 103, до місцевої станції невідкладної медичної допомоги. Цьому «прекрасному» нововведенню і хочу присвятити цей пост.

Сьогодні вранці, на превеликий жаль, у зв’язку загостренням хронічних хвороб, моїй мамі знадобилася медична допомога. Відповідно до протоколу, перед викликом бригади швидкої допомоги мама звернулася до сімейного лікаря. Проконсультувавшись з нею телефоном, було прийнято рішення про виклик «швидкої». Зателефонувавши на 103, на другому кінці телефонної лінії почула приємний жіночий голос. На перший погляд диспетчер здалася уважною, але як згодом з’ясувалося – зовсім ні. Розпитала скарги, задала додаткові запитання, на які моя мама дала чіткі зрозумілі відповіді, серед яких пролунало питання про температуру тіла, на що матуся відповіла, що немає підвищеної температури, вона на момент виклику складала 36,2. Жіночий голос відповів, що передасть інформацію медикам станції швидкої допомоги у м. Берегове. Обіцянку диспетчер і виконала, однак передала, що у пацієнта температура 38 і підозра на COVID-19. За півгодини «швидка» вже була на місці, відкривши двері, ми побачили перед собою двох осіб у захисних костюмах, котрі одразу ж заявили, що вони відмовляються переступати поріг, хай мама збирається і везуть її до лікарні. Не провівши ніяких обстежень, про вимір температури уже мовчу, констатували: не поїде до лікарні – допомоги не отримає.

Однак мама повідомила вельмишановним медикам, що не бачить підстав лягати до лікарні на кілька днів, а також те, що не може мене лишити самого вдома, оскільки я потребую сторонньої допомоги, пересуваюсь на інвалідному візочку (для тих, хто не знає, я – людина з обмеженими ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, інвалід 1А групи). Запитавши, наскільки часу мама повинна залишити домівку, отримали відповідь, що маму завезуть до приймального відділення, де зроблять швидкий тест на COVID-19, і у випадку негативного результату, відпустять її додому. Якщо вже є підозра на коронавірус у моєї мами, то припустимо, що і я потребую обстеження. До того ж, у разі позитивного результату, маму вже не відпустять, відповідно я залишаюся вдома сам, як мінімум на 2 тижні, тож прийняли рішення, що і я поїду з нею до лікарні. Тож як тільки швидко це можливо, мама переодяглася, допомогла і мені одітися, хоча зробити це було не легко, оскільки у мами дуже кружилася, боліла голова і всі м’язи.

Нам самим довелося подолати сходи зі другого поверху, адже працівники «швидкої» навідріз відмовилися допомогти, адже за їхніми словами, вони не зобов’язані надавати такого роду допомоги, адже це НЕ входить у коло їх обов’язків.
Коли спустилися на двір, нас зустріла наступна картина: медики і водій сиділи у машині, навіть не вийшли з карети, щоб допомогти залізти у машину чи щоб покласти візочок (бо без нього пересуватися дуже складно, потрібно докласти чималі зусилля для цього). Доставили нас до будівлі інфекційного відділення і сказали, щоб ми вилізли з карети самі як можемо, вони не зобов’язані допомагати. З великим скандалом фельдшер, котрий своє ім’я відмовився називати (але дещо згодом вдалося з’ясувати, що звуть цього «добродушного» медика звуть СОНЛИВИЙ МИКОЛА), все ж таки вибрав візочок з карети «швидкої», при цьому несамовитим голосом кричав, щоб мама закрила писок і не намагалася навіть підійти до нього (нагадую, що бригада була у спец. костюмі). Тоді мама запитала лікаря Гал Яноша Івановича, чому нас замість приймального відділення привезли до інфекційного? Відповіді ми так і не отримали, бо він був дуже «занятий» складанням направлення, в якому – на хвилиночку – було вказано, що температура тіла у моєї мами 38,6, а у мене 37,8.

Завідувач інфекційним відділенням Геннадій Андреєв, якого ми дуже поважаємо, вважаємо висококласним фахівцем і до якого немає жодних претензій, повідомив, що згідно направлення, є підстава у госпіталізації, і це попри те, що прямих ознак коронавірусу в нас немає. Також сказав, що швидкий тест, згідно протоколу, тест робиться лише стаціонарним хворим, а зразок ПЛР-тесту, який відправляють в Ужгород, візьмуть лише у вівторок, і якщо пощастить, то протягом тижня знатимемо результат, однак допоки не прийде результат, ми повинні знаходитися в інфекційному відділені, без права виходити навіть на вулицю. Тож, лікар Андреєв викликав чергового лікаря приймального відділення Надію Петрівну, котра вислухавши скарги, дійшла висновку, що про інфікування COVID-19 мови йти не можна. Провела нас у приймальне відділення, де одразу ж провела усі необхідні обстеження (знімок рентген, ЕКГ, вимірювання температури). Результати такі: у моєї мами температура 36, у мене – 37,5. Це ми знали і до цього, оскільки напередодні мав пронос, до того ж при моїх захворюваннях це явище звичне.

Тут хочемо висловити щиру вдячність Надії Петрівні та медсестрі приймального відділення Надь Андреї за надання висококваліфікованої допомоги, а також за проявлення людського ставлення. Цей день закарбується в нашій з мамою пам’яті надовго.
Окремо хочемо «подякувати» бригаді швидкої допомоги за так званий «ПРОФЕСІОНАЛІЗМ» та проявлене «ЛЮДСЬКЕ СТАВЛЕННЯ» стосовно нас. Після отримання такої допомоги нам стало набагато гірше. Хочу додати, що очікуючи на лікарку приймального відділення, попросили у бригади швидкої допомоги термометр. Одна з працівниць винесла безконтактний термометр, який не працював, начебто розрядився, а нових батарейок немає.


Повернувшись додому, мама зателефонували на 103 і запитала: чому при фіксуванні її звернення, вказали, що її температура 38? На що диспетчер, м’яко кажучи, послала її куди подалі, та сказав, що вони неготові витрачати свій дорогоцінний час на такі дурниці. Хочу відмітити, що згідно з новими правилами обласна гаряча лінія МОЗ саме приймає скарги за номером 103. Хотіли звернутися на центральну гарячу лінію МОЗ, однак туди додзвонитися ми не змогли, а оператор урядової гарячої лінії повідомила, що вони не приймають скарги щодо роботи станцій швидкої допомоги.
Сподіваємося, що цей пост потрапить до рук відповідних органів та інстанцій влади, а винні, в особі диспетчера Ужгородського кол-центру, лікаря Гал Яноша Івановича та особливо Сонливого Миколи, будуть накарані за заслугами.”

]]>
Життя закарпатця розділилося на “до” і “після” (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2020/05/28/13643/ Thu, 28 May 2020 16:36:13 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13643

Чоловік бореться з раком шлунку.Мешканець села з Вільхівці-Лази Михайло Руснак до недавно жив щасливим життям.

За 17 років шлюбу з дружиною Маргаритою вони народили двох чудових синів. Чоловік віддано працював в Одесі, аби в сім’ї був достаток. За словами дружини Маргарити, Михайло ні в чому не відмовляв родині, бо завжди був преконаний, що зможе заробити ще.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:4149 4991 1151 8955 ПриватБанк Маргарита РуснакРодина Руснаків дякує всім небайдужим за фінансову допомогу та щирі молитви!Маргаринв Руснак не припиняє благати про допомогу:

“Час Закарпаття” 
(за матеріалами Вільховецької громади)

 

]]>
Молодий українець потребує термінової допомоги (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2020/05/25/molodyy-ukrainets-potrebuie-terminovoi-dopomohy-foto/ Mon, 25 May 2020 11:06:18 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13639 Про це пише у мережі “Фейсбук” Марина Косарим:

“SOS
ПОТРІБНА ДОПОМОГА
Це найважчий допис,який я коли небудь публікувала. З вірою ❤
#ракдурак
Неочікувано в нашу сім’ю прийшло горе. У мого брата, Косарима Максима Миколайовича (15.12.1990 р.н) , виявили онкозахворювання – РАК легенів (Первинна медіастинальна В-великоклітинна лімфома)
Прошу всіх небайдужих, допомогти спасти життя моєму брату
Номер картки дружини.
5168 7574 0689 4164 (Косарим Юлія Петрівна)
Номер картки мами.
5168 7573 5526 2413 (Косарим Татьяна Миколаївна)
Моя карта.
5355 5711 8965 9329 (Косарим Марина)
p.s.: репост,теж допомога – дякую❤

]]>
Особливі спортсмени зустріли свята разом (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2019/12/31/osoblyvi-sportsmeny-zustrily-sviata-razom-foto/ Tue, 31 Dec 2019 12:40:00 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13634

У День Святого Миколая відбулася зустріч у ресторан грузинської кухні «Хiнкальня» в Ужгороді.

Захід традиційно розпочав Голова Закарпатського обласного осередку української федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату Олександр Лизанець. Чоловік зазначив, що зустрічі особливих спортсменів вже стали доброю багаторічною традицією.

Також пан Олександр розповів про цьогорічні досягнення спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.

Окрім того, він розповів, що будівництво першого в Україні реабілітаційного центру для людей з особливими потребами, ветеранів та воїнів ООС, хоч і повільно, але триває, і закликав кожного посильно долучатися до цієї доброї справи.

Потім всі охочі проголошували святкові тости, після яких ласували смачними стравами грузинської кухні і десертом від кафе «Фантазія».

Також друзі-спортсмени тішилися від неформального спілкування на різні життєві теми, ділилися досягненнями у році, що минає, а також розповідали про плани у прийдешньому, 2020-му.

Вікторія Лисюк, «Час Закарпаття»

 

]]>
В Ужгороді відбудеться Новорічно-різдвяний турнір з пляжного волейболу “Кубок тренера” https://zk.ridna.ua/2019/12/23/v-uzhhorodi-vidbudet-sia-novorichno-rizdvianyy-turnir-z-pliazhnoho-voleybolu-kubok-trenera/ Mon, 23 Dec 2019 05:49:54 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13623

Вже цієї середи

25 грудня об 11:00 годині в Ужгородському Інституті (коледжі) культури та мистецтв відбудеться другий Новорічно-різдвяний турнір «Кубок тренера» з волейболу пляжного. Змагатимуться юнаки 2003-2004 р.н. ( і молодші) та їх батьки у форматі «Батько-син», а також команди юнаків боротимуться за перемогу між собою.

Засновник та організатор змагань, Заслужений працівник фізичної культури і спорту, Володимир Созанський запрошує відвідати спортивне дійство усіх своїх учнів та їхніх батьків!

Переможців та призерів турніру чекають нагороди!

Оргкомітет

]]>
Злата Огнєвич потішила ужгородських прихильників (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2019/11/23/zlata-ohnievych-potishyla-uzhhorods-kykh-prykhyl-nykiv-foto/ Sat, 23 Nov 2019 19:59:47 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13628

Відома українська співачка завітала до міста з концертною програмою «Чекаю»

Понад годину Злата Огнєвич дарувала глядачам нові та вже відомі, і давно улюблені, пісні зі свого репертуару.

Разом зі Златою Огнєвич на сцени драмтеатру віддано працював шоу-балет. Дівчата-танцюристки доповнювали пісні Злати цікавими хореографічними постановками. Особливо яскравим був номер «Солодка кара». Саме під час звучання цього хіта артистки, танцюристи позаду неї вражали глядачів хореографією на драбинах. А ще для ужгородців виступив один з музикантів Злати Огнєвич з авторською піснею про кохання.Також, нікого не залишив байдужим відданий шанувальник Злати Огнєвич Василь, який подарував співачці чарівний букет і тихенько сказав їй важливі слова, за котрі дівчина подякувала і зауважила, що їй приємно. А потім Злата присвятила Василеві, і всім чоловікам у залі, пісню. Окрім того, співачка фотографувалася з охочими просто на сцені і дарувала прихильникам заповітні обійми.

Вікторія Лисюк, «Час Закарпаття»

]]>
Наталія Могилевська влаштувала вечір кохання в Ужгороді (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2019/11/23/nataliia-mohylevs-ka-vlashtuvala-vechir-kokhannia-v-uzhhorodi-foto/ Sat, 23 Nov 2019 04:54:22 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13626 Співачка тішила містян новою концертною програмою «Покохала»

Відома українська співачка Наталія Могилевська виступила в обласному центрі 12 жовтня. До Ужгорода вона завітала у рамка свого всеукраїнського осіннього туру «Покохала». Саме з пісні з такою назвою зірка і розпочала концерт.

Весь вечір Могилевська відверто та щиро співала про найпрекрасніше почуття, а також ділилася з прихильниками філософськими думками про життя, у котрих кожен зміг віднайти свої переживання. Також співачка радо приймала квіти та подарунки від вдячних слухачів і не втомлювалася дякувати їм у відповідь. Завершився концерт виходом Наталії Могилевської «на біс». Крім того, прихильники співачки мали змогу потанцювати з її балетом на сцені. Ось так співачка подарувала ужгородцям справжній та теплий вечір кохання.

Вікторія Лисюк, «Час Закарпаття»

]]>
Життя закарпатця розділилося на “до” і “після” (ФОТО) https://zk.ridna.ua/2019/10/29/zhyttia-zakarpattsia-rozdilylosia-na-do-i-pislia-foto/ Tue, 29 Oct 2019 12:54:16 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13616

 

Чоловік бореться з раком шлунку.

Мешканець села з Вільхівці-Лази Михайло Руснак до недавно жив щасливим життям. За 17 років шлюбу з дружиною Маргаритою вони народили двох чудових синів. Чоловік віддано працював в Одесі, аби в сім’ї був достаток. За словами дружини Маргарити, Михайло ні в чому не відмовляв родині, бо завжди був преконаний, що зможе заробити ще.

Однак, у серпні у родину Руснаків прийшла біда… Михайло відчув біль у шлунку, який лікарі спершу пояснили гастритом, але після наступних обстежень приголомшили вироком, що це таки пухлина шлунку, котру треба оперувати. Цей діагноз бзсумнівно поділив життя родини Руснаків на “до” і “після”. Дружина Маргарита змушена була звільнитися з роботи у дитсадочку у селі Вільхівці-Лази, аби допомагати чоловікові у боротьбі з недугою.

Наразі Михайло Руснак вже пройшов чотири курси хіміотерапії, а наступний крок – операція. Лікування чоловіка потребує великих грошей – 4 хіміотерапії передопераційні – 40 тис. грн., операція – 120 тис. грн., 4 хіміотерапії після операції – 40 тис. грн.), тому дружина Михайла Маргарита і вся сім’я чоловіка благають про допомогу всіх небайдужих людей! Кожна копійка може стати порятунком для чудового чоловіка, прекрасного батька і доброї людини Михайла Руснака.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:

4149 4991 1151 8955 ПриватБанк Маргарита Руснак

]]>
В Мукачеві розпочнеться опалювальний сезон https://zk.ridna.ua/2019/10/08/v-mukachevi-rozpochnet-sia-opaliuval-nyy-sezon/ Tue, 08 Oct 2019 06:34:15 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13613 В місті готуються до опалювального сезону
Через зниження середньодобової температури в місті розпочинається опалювальний період. Відповідне розпорядження “Про початок опалювального періоду в місті Мукачево” сьогодні підпише в.о. міського голови Ростислав Федів. Насамперед опалення увімкнуть в лікарні. За потреби включатимуть опалення і в школах міста, культурних і мистецьких закладів та інших соціальних об’єктах.

Мукачівська міськрада

]]>
Олександр Сливка: «Для того, щоб Центр підвищення кваліфікації працював добре і не був баластом – треба мислити як бізнесмен» https://zk.ridna.ua/2019/10/08/oleksandr-slyvka-dlia-toho-shchob-tsentr-pidvyshchennia-kvalifikatsii-pratsiuvav-dobre-i-ne-buv-balastom-treba-myslyty-iak-biznesmen/ Tue, 08 Oct 2019 05:33:08 +0000 https://zk.ridna.ua/?p=13611 На базі юридичного факультету УжНУ вже третій рік працює Центр підвищення кваліфікації публічних службовців. Це по суті інституція, котра надає освітні послуги для чиновників, адже раз на три роки кожен держслужбовець має оновлювати свої знання, проходити сертифіковане навчання та складати іспити. От і виходить, що держслужбовців багато і їх хтось має навчати. Це дуже вчасно зрозуміли в Ужгороді на юридичному факультеті і створили центр для підвищення кваліфікації. Довірили керувати ним молодому заступнику декана юрфаку УжНУ Олександру Сливці. Ми власне спробували вивідати чим зараз живе центр чи є там кого і кому навчати та чи приносить така інституція гроші до університету.

 

– Вітаю Олександре, розкажіть як створювався центр?

– Фактично центр був створений ще у 2017 році. Але лише на папері. Тоді діяльність практично не проводилась. Весною 2018-го мені пропонують очолити цей центр. Відверто, я навіть не знав за що братися. У мене не було досвіду, та й ні в кого не було подібного досвіду. Доводилося вивчати законодавство, вчитися у процесі роботи, адже тут треба і навчальні програми формувати, і лекторів шукати, і адміністративні функції виконувати, і домовлятися про контракти і ще багато чого. Поштовхом стала перемога на конкурсі Нацагенства з питань держслужби. Ми з колегами із юридичного факультету подали заявку на надання послуг держслужбовцям підвищення кваліфікації. Так склалося, що у 2018 році центр проводив навчання лише 4-и останні місяці року. До того тривали підготовчі роботи: пошук партнерів, розробка програм, складання графіків, підбір персоналу і пошук приміщень.

– І що вдалося за ці неповні 4-и місяці?

– Відверто, більше, ніж я собі планував. Ми прийняли на навчання 350 службовців. Першим контрактом із Нацагенством ми залучили 100 тисяч гривень. Але цього було замало, тому почали ходити в усі держустанови та пропонувати свої послуги. Тож на кінець року ми залучили в загальному 250 тисяч гривень для УжНУ.

– Не погано, а цього року тенденція ще краща?

– У 2019 ми почали роботу уже з весни. Тоді із заступниками центру об’їздили фактично всю область, познайомилися із службовцями всіх держорганів та пропонували свої послуги. Я зрозумів, що для того, щоб центр працював добре і не був баластом – треба мислити як бізнесмен. У нас є хороший продукт, ми знаємо свого клієнта, але клієнт не знає про нас. Тож треба йому все детально розказати і пояснити, чому наші послуги хороші і саме їх варто обрати, а не ті, що пропонують у Львові чи Києві. До всіх структур намагалися підібрати індивідуальний підхід. І це дало результати: цього року у нас підписаних контрактів уже на мільйон гривень. Оскільки ми університетська структура і не можемо заробляти, то в цю суму вкладена зарплата викладачів, витратні матеріали, комунальні послуги та ремонти. І це чудово, що викладачі можуть тут на місці прочитавши лекції для службовців додатково отримати гроші за свою працю.

– Ви казали про індивідуальний підхід. Що мається на увазі?

– Ну дивіться, до нас звернулися із Західного офісу Держаудитслужби, що їхнім працівникам потрібне підвищення кваліфікації. Їх цікавили ціни таких послуг та вузька професійна спрямованість. Ми дізналися скільки людей приїде на навчання, відповідно порахували вартість послуги та навіть погодились розробити окрему навчальну програму саме для Держаудитслужби. Це і є індивідуальний підхід, тим паче, що зараз на ринку практично в кожній області є свої центри підвищення кваліфікації, але ми беремо клієнтів ще й ціною. Для порівняння: вартість навчання одного спеціаліста у нас коливається у межах 500-1500 гривень, у Києві – понад 7000 гривень.

– Переваги зрозумілі, а які недоліки є чи скажімо труднощі у роботі центру?

– У нас нема своїх приміщень і потрібно на базі юридичного факультету УжНУ шукати вільні аудиторії. От у нас цього тижня одночасно заїхало 8 груп, а це 220 людей. І якщо б набралась ще хоча б одна група із 5 осіб, то все б повалилося. Цих людей доводиться розділяти по різним  корпусам. Це не зручно як службовцям так і викладачам. Та й вільних аудиторій на юрфаці, де вчиться близько тисячі студентів майже не знайти. Але ми працюємо над цим питанням. І до кінця року, маю надію, центр матиме власні приміщення.

– До речі, а де ці люди живуть на період навчання? Ви не думали надавати не лише освітні послуги, але й забезпечити держслужбовців на ці два тижні житлом?

– От як ми доведемо справу із власними приміщеннями, то в цій будівлі плануємо відкрити хостел. І в навчальний період там зможуть жити студенти нашого центру, а влітку, коли ми не працюємо – здаватимемо усім охочим.

– Скільки зараз людей працює у центрі підвищення кваліфікації?

– Нас лише троє – це адміністрація. І цього дуже не вистачає. При тому, що в центрі, який функціонував до нас в області,  таку роботу виконували з десяток чоловік. Звичайно до викладання навчального матеріалу на погодинній оплаті залучаємо наших найпрофесійніших і найкращих викладачів. В основному це працівники юридичного та факультету суспільних наук, тому вони не працюють у штаті центру. До речі, їм хотілось б подякувати окремо.

– Якою Ви бачите перспективу розвитку центру?

– По перше, нарешті вирішити проблему приміщень, по-друге, залучити більше людей до цієї роботи. Тим паче, що наступного року до держустанов почнуть застосовувати санкції за працівників, котрі не проходили підвищення кваліфікації. Досі це відкладалося, бо не було коштів, а вже із 2020-го кожна установа має передбачити у межах 2% від фонду оплати праці – грошей на навчання. Тому ми зараз активно працюємо вже для заключення контрактів на наступний рік. І плануємо вийти на бюджет 3-5 мільйонів гривень. Як я вже казав, ми беремо клієнтів індивідуальним підходом та ціною. Тому зараз зосереджуємося не лише на Закарпатті, але й активно працюємо із усією Західною Україною.

У мене є ще одна ідея – проведення курсів підвищення кваліфікації для обслуговуючого персоналу. Адже зараз у підприємця є два варіанти: брати недосвідченого студента на роботу офіціантом чи барменом, або чекати кілька років на випускника ПТУ. Ми пропонуємо інтенсив на кілька днів-тижнів. Цього буде достатньо для отримання бази чи підвищення кваліфікації. Тому цього року на базі одного готельно-ресторанного комплексу спробуємо реалізувати цю ідею і поглянемо чи буде це цікаво бізнесу.

– Крім директора центру, ви також ще є і заступником декана юридичного факультету, як вдається все встигати?

Відверто, дуже важко. Інколи відчуваю себе серфінгістом, котрий намагається осідлати відразу дві хвилі. Тому розумію, що невдовзі треба буде обрати лише одну.  Як би не склалося, я задоволений, що зараз очолюю центр, бо коли його лише запускали, то ніхто не вірив у цю божевільну ідею, всі переконували – нічого не вийде. Мені казали, що ми навіть 50 тисяч гривень не зможемо заробити і ніхто до нас на навчання не приїде, не буде кому читати лекції. Зараз пройшов лише рік і я бачу результати роботи нашої команди. Це надихає (сміється).

 

Прес-служба УжНУ

]]>