Розповідаємо про їхню спільну роботу «Країна снів».
– Валеріє, розкажи, будь ласка, про книгу. Про що вона та для кого?
– Книги, як діти, народжуються в найпотрібніший час. Коли ці поняття взаємозв‘язані, тоді десь глибоко в тобі є відчуття, що ти, до прикладу, придумала туфлі, в яких не просто ходитиме пів міста. Це будуть одні з найулюбленіших босоніжок твоєї доньки чи племінниці.
Фішка в тому, що коли щось робиш – завжди потрібно уявляти, для кого; тоді це буде щиріше. «Країна Снів» для дітей або дорослих, які люблять читати на ніч своїй малечі. Адже книга про дружбу, магічний світ, в якому мешкають сни і прилітають щоночі до нас, до Країни людей. Це своєрідна магія, яка розпочинається, коли за вікном настають сутінки.
Кожному з нас сняться сни і сценарій у всіх різний. Чому люди засинають, як це відбувається, і що може статися, якщо вчасно не лягати в ліжко – про це все у «Країні снів» . Хотілося оминути складних термінів і написати про це дитячим поглядом.
– Як виникла ідея її написати?
– Ідея прийшла зовсім несподівано. Якось я отримала на сайті фрілансу замовлення щодо озвучування казок для дітей. Це був цікавий досвід, проте засмучував факт, що начитувати необхідно було тільки російською. Зараз тішить, що існує багато українських перекладів зарубіжних творів. Проте саме на сайті фрілансу – попиту на українську замало.
Проект закінчився, а думки про це залишились. Певно, якби не телефонний дзвінок і маленьке прохання, ідея казки українською «сиділа» б надалі на місці. Справа полягала в тому, щоб тандемно створити дипломну роботу для ужгородської художниці. Тобто я пишу казку для дітей, а дівчина її ілюструє.
Певний час я жила за кордоном, щоб вдосконалити німецьку мову. І аби краще пізнати зсередини іноземну, влаштувалась в сім’ю, з якою жила, паралельно відвідувала школу і допомагала з дітками. Здається, що ця передроль мами залишила в мені всі ті круті знання і натхнення, які вдалось перейняти від малюків. Казка для дітей? Чому б ні. Таким чином ми познайомились з Настею Ісак – випускницею ЗХІ – і створили наш маленький спільний проект.
– Як довго працювала над її створенням? Хто допомагав?
– Загалом уся робота тривала трошки більше місяця. Адже час тиснув на п’яти через дату здачі дипломної роботи. З Настею ми обговорювали усі моменти казки, радились та переглядали ілюстрації. Дуже інспірує, коли поряд з тобою творча талановита особистість. Дивлячись на малюнки Насті, краще уявляла те, про що пишу.
– На якому етапі життя книги зараз? Коли її зможуть придбати читачі?
– Наразі я в пошуках видавництва. Минулого місяця моніторила ринок друку книг українською. Написала понад 50 листів і отримала більше, ніж 20 відмов. Але були й змістовні діалоги про співпрацю, які зрештою закінчувалися ввічливими «ні». З досвіду першої збірки поезії (2012 рік), розумію, що молодий автор – це завжди незнайомець.
Як-то кажуть, заговоріть про себе, щоб вас почули. Я готова стукати далі і вже подумую про наступні сюжети казки.
