Уже другий рік підприємство «АВЕ Виноградів» вивозить тверді відходи з виноградівських сіл абсурдним способом – їх транспортують аж у третій район, а це, за словами директора підприємства Адальберта Жидика, величезні додаткові затрати – і на пальне, і на ремонт машин. Крім того, якщо машина забирає в селі не все сміття, то вона б мала вивезти одну частину до Мукачева, а потім долати величезну відстань, щоб забрати решту. На такі витрати у фірми просто не існує ресурсів.
Гроші на цивілізоване сховище були, але громада виступила протиСела не мають грошей, щоб оплатити гігантські витрати, тому отримують чи то допомогу, чи то компенсацію з районного бюджету на погашення фінансових зобов’язань. Принцип допомоги дещо довільний – «це село бідне, отже, кошти виділяємо, а те, багатше, хай платить само».
На найближчій сесії райради, можливо, знову будуть робити перерозподіл бюджету, для того, аби ще на рік продовжити цю громіздку схему утилізації. Але поки що, на думку і голови районної ради Віталія Любки, і очільника Виноградівської РДА Михайла Русанюка, іншого варіанта нема.
13 років тому здавалося, що нас чекають революційні зміни. На Закарпаття приїхав інвестор – австрійське підприємство «АВЕ», пропонуючи свої послуги у збиранні та вивезенні сміття. Для нас це було взагалі новинкою – споживачі отримують різнокаліберні контейнери, а сучасні спеціалізовані машини регулярно забирають відходи на утилізацію. Наслідком стало помітне очищення населених пунктів: у мікрорайонах міста, де раніше вітер розносив брудні паперові клаптики чи поліетиленові мішки, а бездомні собаки розкошували й відлякували дітей, про сміття почали нагадувати тільки закриті контейнери привабливого синього кольору.
Усі побутові відходи з сіл і райцентру вивозилися на утилізацію у Виноградів за згодою громади міста. Такий дозвіл був тимчасовим – поки не побудують сміттєсховище для всього району. Невдовзі визначили й місце для такого об’єкта – колишній військовий полігон поблизу села Широке, й запланували відвести півсотні гектарів. Австрійська сторона підготувала проект, який представила на обговоренні. Фактично, це «гідроізольоване корито» з кількома шарами ізоляційних та адсорбуючих матеріалів, що дозволяє повністю захистити довкілля від витоку відходів чи води. До фінансування підключався не тільки район та австрійські інвестори, а й держава, яка виділила 400 тисяч гривень (на той час – 80 тисяч доларів). Багатьох мешканців Виноградівщини возили в Угорщину, щоб ознайомити з роботою тамтешнього підприємства, яке утилізує тверді відходи. Здавалося, всю необхідну роз’яснюючу роботу провели.
Але цього виявилося замало. Проблема в тому, що створення проекту відбувалося в умовах посиленої мізофобії (страху перед сміттям, екологічним забрудненням), коли в усіх на слуху залишався міжнародний скандал із небезпечними «преміксами», завезеними з Угорщини.
Громада, перш за все села Широкого, різко виступила проти розташування сміттєсховища. Тодішній голова райдержадміністрації був змушений відмінити своє ж розпорядження про будівництво об’єкта. 400 тисяч гривень, які виділив Київ, повернулися в столицю.
Відтоді влада робила то обережні, то рішучі кроки, щоб якось вирішити проблему утилізації, особливо, коли депутати міста вчергове ухвалювали заборону на ввезення сміття із сіл. Для радикальних рішень були і є серйозні підстави. Влітку, особливо в спекотні дні, густий сморід із смітника доходить до центру Виноградова, людям доводиться закривати вікна.
Але принципового вирішення так і не досягнуто.
«Ми за колгосп, тільки не в нашому селі»Наслідки не забарилися – узбіччя з сіл до райцентру перетворилися на смітники, у самому місті, де відходи з вулиць забирає машина ВЖКГ, їх кількість миттю зросла у багато разів.
Тривалі переговори нових власників «АВЕ Виноградів», керівництва району з депутатами міста про дозвіл на ввезення відходів із району результату так і не дали.
Логіка своєрідна, і вона продовжує існувати в ситуації з полігоном. Головний меседж – ми не хочемо жити в бруді, мати забруднену землю. Це небезпечно для наших сіл, бо об’єкт занадто близько до населеного пункту, тому що на тому нагріють руки корупціонери, тому що …
Словом, «ми за колгосп, тільки не в нашому селі».
За словами директора ТОВ «АВЕ Виноградів» Адальберта Жидика, Закарпаття абсолютно не готове до утилізації сміття. Легко на пальцях порахувати кількість паспортизованих об’єктів, де можна його приймати, а решта – самовільні звалища, які з року в рік збільшуються. В області працюють три підприємства «АВЕ», але їхня робота не має тривалої перспективи, поки в краї не появляться повноцінні полігони для відходів. А їх нема. Буквально за рік-два вибухне проблема сміття в гірських районах, особливо тих, через які тече річка Тиса і несе свої води в Угорщину. Україна регулярно сплачує величезні штрафи за непотріб, який вона «експортує» по річці в країни ЄС. І поки що проблема утилізації сміття виглядає неподоланною.
Процес відповідальності залишається на радянському рівні. В екологічній катастрофі, у невиправдано дорогій і абсурдній процедурі вивезення відходів, у величезних штрафах, які платить Україна сусідам, конкретного винуватця ніби нема. Мовляв, питання має вирішувати влада. Але рано чи пізно громадам доведеться розплющити очі й узяти відповідальність на себе.
Василь ГОРВАТ
м. Виноградів Газета “Новини Закарпаття”
