У дохристиянські часи 8-9 вересня вшановувати богинь Рожаниць — дарувальниць життя, покровительок долі, плодючості, що мали таємний зв’язок з зірками. На їх честь жерці приносили жертви у вигляді хліба, меду, сиру та куті.
У християнські часи 8-ме вересня у народі назвали на честь Наталії–вівсяниці. Цей день вважався святом вівса, бо у цей час закінчували його прибирати. З останнього снопа робили дідуха і заносили до хати, прибирали кетягами горобини та різнокольоровими стрічками і залишали стояти до наступного року. Вважалося, що з цього часу вже можна збирати гриби.
Щодо погоди, то підмічали: якщо ранок похмурий та холодний, то і зима буде рання і сувора.
За церковним календарем 8 вересня вшановують мучеників Андріана і Наталі, преподобного Андріана Андрусівського.
Іменинниками 8 вересня є:
Андріан, Наталія.
8 вересня народились:
1898 — Наталія Ужвій, українська акторка театру та кіно. Народна артистка СРСР, лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка. В її репертуарі близько 213 ролей у театрі та 20 у кінофільмах («Назар Стодоля», «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Украдене щастя», «Українська рапсодія»).
8 вересня відзначають:
- Міжнародний день солідарності журналістів
- Міжнародний день грамотності
Події 8 вересня:
1989 — у Києві відкрився установчий (I Всеукраїнський) з`їзд Народного Руху України за перебудову.
1991 — у Києві зареєстрована найвища температура повітря 32 °C для цього дня року.
1993 — створено Всесвітню організацію міст культурної спадщини ЮНЕСКО. Відзначається як День солідарності міст Світової культурної спадщини.
2005 — Президент України Віктор Ющенко своїми указами відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко, а також звільнив із займаних посад секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка, голову СБУ Олександра Турчинова, президента Національної телекомпанії України Тараса Стецьківа та голову Державної митної служби Володимира Скомаровського. Того ж дня В. Ющенко призначив виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України Юрія Єханурова.
Чи знаєте ви, що:
Наталія Ужвій не мріяла стати професійною актрисою! Тільки інтуїція та далекоглядність одного з керівників Золотоніського відділу наросвіти Івана Леонтійовича Мойси (пізніше відомого українського прозаїка Івана Ле), що часто бував на виставах аматорського театру, дали поштовх до подальшої акторської долі Наталі Михайлівни.
Саме Іван Леонтійович дав талановитій дівчині офіційне направлення до «інструкторсько-режисерських курсів» у Київ. Але ніяких курсів у Києві не було, і вона попрямувала до Першого українського театру ім. Т. Шевченка. Там Ужвій зустріла актрису Ірину Стешенко (онуку М. Старицького), яка згодом познайомила Наталку з Іваном Олександровичем Мар’яненком. І вона склала іспит. Вже за рік мала маленькі ролі у спектаклях.
«Шевченківці» були прописані в Києві, а насправді жили «на колесах». Їхні вистави відбувалися по всій Україні. Група акторів, а серед них і Наталія Ужвій, затрималися в Одесі, щоб заснувати Державний театр української драми.
«До відкриття ми готували виставу «Полум’ярі», яку модерно поставив Борис Глаголін. Мені випала головна роль, і я, щоб вразити глядача, придбала в комісійному для своєї героїні хутро з лисиці, японський халат з драконами і величезну брошку зі штучними самоцвітами. Дуже хотілося сподобатися публіці. Прем’єра пройшла з великим успіхом. На ній був присутній сам автор — нарком освіти Російської Федерації Анатолій Луначарський… Це був буквально шалений сезон, що не вистава, то «бум», і який! Мені сказали одесити: «Вам ми даємо паспорт, ви такі да — артистка». Як мені вистачило сили, головне глузду, не здуріти?! (Зі спогадів Н. Ужвій)
